3. Забезпечення платоспроможності страховиків наск « Оранта»

3.1. Умови забезпечення платоспроможності

     Проблема  визначення платоспроможності страхової  компанії являє собою одну з важливих проблем як для окремої компанії, так і для всього страхового ринку. Платоспроможність страхової компанії – це можливість своєчасно і в  повному обсязі відповідати за своїми зобов’язаннями, тобто означає здатність  у будь-який наперед взятий час  виконувати зобов’язання із укладених  договорів страхування. Інакше кажучи, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує  вартість її зобов’язань або дорівнює їй. Обсяг і структура активів  – основний індикатор фінансового  здоров'я і платоспроможності  страхової компанії – це кошти  страховика, які інвестовані у  цінні папери, нерухомість, рахунки  і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви – статутний і резервний  капітал, технічні резерви, прибуток.

     Отже, платоспроможність -- це основний показник діяльності страховика з точки зору страхувальника, оскільки укладаючи  договір страхування, страхувальник  розраховує на уникнення втрат при  настанні страхового випадку, а страховик  за умови свого стабільного фінансового  становища може мінімізувати збиток страхувальника. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні  або недоступні в певний час, щоб  здійснювати виплати при настанні страхових випадків. Платоспроможність  страховика залежить від достатності  розміру сформованих страхових резервів.

     Гарантом  платоспроможності страховиків  є адекватні зобов'язанням страхові резерви і власний капітал.

     Формування  зобов'язань страховика суттєво  відрізняється від аналогічного процесу, що здійснюється всіма іншими комерційними суб'єктами.

     Страховик має закріплені договором страхування  зобов'язання перед кожним страхувальником, які виражені страховою сумою  за даним договором. Але це не означає, що зобов'язання страховика рівні сукупній сумі страхових зобов'язань, оскільки страхування за своєю суттю передбачає імовірнісний характер настання страхових  випадків і певний розподіл збитку.

     Виходячи  з цього, сукупні зобов'язання страховика визначаються тією частиною страхових  внесків (премій), що призначені для  виплат (нетто-премії). А засобом  розрахунку цих зобов'язань є  страхові тарифи. Саме страховий тариф  визначає кількість премій і страхових зобов'язань.

     Абсолютна величина статутного капіталу повинна  розглядатися як критерій платоспроможності  страховика, оскільки вимоги про достатність  капіталу щодо прийнятих зобов'язань  перекривають шлях страховику, який не виконав цей норматив, можливість виходу на ринок страхових послуг.

     Основним  елементом платоспроможності страховика є страховий тариф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх  розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного чи інших фондів, що створюються  за рахунок прибутку в процесі  розподілу, або опосередковано шляхом залучення коштів юридичних і  фізичних осіб, які зацікавлені в  отриманні доходу на вкладений капітал.

     Регулювання тарифних ставок - один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.

     Страхові  компанії з метою забезпечення виконання  зобов’язань перед страхувальниками зобов’язані дотримуватися певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства, умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

     -  наявність сплаченого статутного фонду;

     -  наявність гарантійного фонду страховика;

         - перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;

     -  створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

     Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов’язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи  перестрахування.

       Коефіцієнт платоспроможності страховика визначається як...

     а) різниця між фактичним та розрахунковим (нормативним) запасами платоспроможності;

     б)   різниця між нормативним та фактичним запасами платоспроможності

     в) співвідношення фактичного та нормативного запасів платоспроможності;

     г)    співвідношення суми активів та суми страхових резервів.

     Чинним  законодавством встановлено мінімальний  розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування  іншими , ніж страхування життя, в  сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя  – 1.5 млн. євро за обмінним курсом валюти України. Статутний фонд повинен  бути сплачений виключно в грошовій формі за їх номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але  не вище 25% загального розміру статутного фонду.

     Закон України «Про страхування» зобов’язує страховика, відповідно до обсягів  страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

     На  будь-яку дату фактичний запас  платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

     Фактичний запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна страховика суми нематеріальних активів і загальної суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових.

     Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші , ніж страхування життя дорівнює більшість з двох величин, які  визначаються так:

     - перша визначається множенням  суми надходжень страхових премій  за звітний період на 0,18. При  цьому сума надходжень страхових  премій зменшується на 50% страхових  премій, належних перестраховикам;

     - друга визначається множенням  суми страхових виплат за звітний  період за договорами страхування  на 0,26. При цьому сума здійснених  страхових виплат, компенсованих  перестраховиками згідно з укладеними  договорами перестрахування.

     Кабінет Міністрів України може змінювати  порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності.

     Згідно  з українським страховим законодавством оцінка платоспроможності здійснюється через співвідношення фактичного запасу і нормативного. Якщо фактичний запас  платоспроможності перевищує нормативний, то страхова компанія є платоспроможною. В іншому випадку страховик повинен  представити в уповноважений  орган нагляду за страховою діяльністю план фінансового оздоровлення, і  залежно від його виконання до компанії можуть застосовуватися ті чи інші санкції.

     Платоспроможність означає можливість, здатність страховика відповідати за своїми зобов’язаннями. Зобов’язання поділяються на:

     - зовнішні;

     - внутрішні.

     Зовнішні  зобов’язання – це зобов’язання перед  страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами тощо. Їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика.

     Внутрішні зобов’язання – це зобов’язання перед  засновниками, акціонерами, філіями, працівниками.

     У практиці страхування вважається, що якщо активи страхової компанії більші,ніж  прийняті зобов’язання, то вона має  достатній рівень платоспроможності.

     У практиці господарювання рівень платоспроможності  страхової компанії є показником, за яким здійснюється постійний контроль з боку:

     - фінансової служби самого страховика;

     - державного уповноваженого органу  контролю;

     - аудиторських служб;

     - за певних умов – рейтингових агенцій.

     Отже, страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або  недоступні в певний час, щоб здійснювати  виплати при настанні страхових  випадків. Платоспроможність страховика залежить від достатності розміру  сформованих страхових резервів.