Метод подвійної норми амортизації

Це метод прискореної амортизації. Норма прискореної амортизації визначається шляхом множення норми лінійної амортизації на встановлений коефіцієнт для прискореної амортизації. В США прийнято єдиний коефіцієнт прискореної амортизації – 2,0

У Франції, наприклад, застосовують три рівні коефіцієнтів прискореної амортизації – залежно від строку служби основних засобів:

1,5, якщо строк експлуатації 3-4 роки;

2,0, якщо строк експлуатації 5-6 років;

2,5 якщо строк експлуатації понад 6 років.

В нашому прикладі лінійна норма амортизації складає 20%. Отже, норма прискореної амортизації складе 40% (20% х 2,0). Розрахунок амортизації наведено в таблиці 6.1.:

Таблиця 6.1.

Розрахунок амортизації верстата методом прискореної амортизації

Роки	Залишкова вартість на початок року	Норма амортизації, %	Річна сума амортизації	Залишкова вартість на кінець року
1	33000	40	13200	19800
2	19800	40	7920	11880
3	11880	40	4752	7128
4	7128	40	2851	4277
5	4277	-	1277	3000

Таким чином, прискорена амортизація розраховується через застосування норм прискореної амортизації до залишкової вартості об’єкта основних засобів на початок року.

Перелік основних засобів, щодо яких застосовується прискорена амортизація, встановлюється законодавчо. Це, здебільшого, активна частина основних засобів (машини, обладнання, засоби і т.д.).

Метод суми цифр років експлуатації

У нашому прикладі строк експлуатації 5 років. Сума цифр буде 1+2+3+4+5+ = 15.

Розрахунок амортизації за цим методом:

Роки	Первісна вартість за (-)	Частина (доля) вартості	 аморт.	Залишкова вартість
	30000	5/15	10000	20000
	30000	4/15	8000	12000
	30000	3/15	6000	6000
	30000	2/15	4000	2000
	30000	1/15	2000	–

Це, як бачимо, різновидність розрахунку прискореної амортизації. Метою прискореної амортизації є швидше перенесення балансової вартості основних засобів на витрати виробництва. В результаті акумулюються засоби для здійснення технічного прогресу, впровадження нової техніки, модернізації виробництва.

За міжнародними стандартами кожне підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації основних засобів. Проте, обравши той чи інший метод, підприємство не повинно змінювати його на інший упродовж звітного чи звітних періодів. Всякі зміни повинні обгрунтуватись і висвітлюватися в пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

Нараховані суми амортизації відображаються в обліку, як витрати підприємства, з одного боку, і як накопичена амортизація (знос), з іншого боку. За даними таблиці сума амортизації за перший рік експлуатації верстата буде відображена таким бухгалтерським записом, дол.:

Д-т рах. “Витрати на амортизацію”	10000
К-т рах. “Амортизація (знос) основних засобів (устаткування)”	10000

Зазначимо, що в зарубіжній практиці рахунок “Амортизація основних засобів” ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “Амортизація устаткування”, “Амортизація транспортних засобів”, “Амортизація будинків” тощо.

Лекція 13 Особливості відображення в обліку орендних операцій

13.1 Характеристика орендних операцій

13.2 Облік орендних операцій

13.1 Характеристика орендних операцій

Оренда – це фінансово-комерційна операція з надання однією стороною-власником майна (орендодавачем) іншій стороні (орендарю) у тимчасове володіння та користування або у виключне користування на встановлений строк майна за певну винагороду (орендну плату) на основі орендної угоди.

Принципова відмінність орендної угоди від договору купівлі-продажу полягає у тому, що оренда зберігає за орендодавцем право власності на здане в найми майно, орендар отримує лише право на тимчасове його володіння та використання.

Вигоди використання оренди для орендодавця та виробника:

• виробники товарів отримують додаткову можливість збуту своєї продукції, розширюють коло можливих партнерів;

• виробники товарів прискорюють процес збуту своєї продукції;

• сума орендних платежів перевищує вартість майна, яке здається в оренду;

• легко контролювати та обліковувати фінансові операції завдяки періодичності платежів;

• для орендодавця орендна угода менш ризикована з точки зору платоспроможності орендаря, ніж договір купівлі-продажу для продавця. Орендодавець у разі погіршення фінансового стану орендаря може заявити про намір розірвати угоду і за рішенням арбітражу повернути у своє володіння предмет оренди, потім здати його іншому орендарю.

Вигоди використання оренди для орендаря:

• збільшуються можливості самофінансування; орендар може розпочати підприємницьку діяльність з меншим капіталом, оскільки орендна угода може передбачати виплату орендних платежів у міру реалізації продукції, виробленої за допомогою орендованого майна, та отримання прибутку;

• знижуються масштаби мобілізації фінансових коштів для швидкої модернізації виробничої бази (орендованого обладнання), наприклад, на базі використання форм „збутового лізингу”, який передбачає періодичну модернізацію або заміну обладнання;

• оренда об'єкта, яка передує його придбанню, дозволяє оцінити об'єкт у процесі експлуатації та вирішити питання про його купівлю;

• не обмежуються можливості для одержання інших кредитів з інших джерел;

• зберігаються кошти орендаря для інших цілей;

• споживачі не завжди прагнуть придбати майно назавжди, через те що, по-перше, це майно після завершення певної роботи вже їм буде не потрібне, і тому вигідно взяти його на строк в оренду за частину ціни (у разі купівлі його довелось би продавати за безцінь), по-друге, це майно може швидко морально старіти, і тоді споживачі можуть відмовитись від старої моделі після закінчення строку оренди та укласти угоду на нову модель.

Орендодавці здають своє майно в оренду за вищу ціну, ніж та, за якою вони купили або виготовили його. Ця різниця є доходом орендодавців, причому його розмір регулюється ступенем конкуренції орендодавців на ринку. Споживачі беруть майно в оренду, а не купують його у кредит, оскільки вони знають, що продавці товарів у кредит закладають у ціну свій прибуток та збільшують її на ризик можливої неплатоспроможності покупця.

У світовій практиці залежно від тривалості розрізняють три види оренди:

рентінг – короткострокова орендарка укладається на строк від декількох годин до одного року без передачі права власності на майно орендарю; об'єктами рейтингу можуть бути спортінвентар, комп'ютери, теле-, аудіо-, відеотехніка, автомобілі, туристичне майно, комбайни та інші товари короткострокового користування;

хайринг – середньострокова оренда, яка передбачає укладання орендної угоди строком від одного до 2-3 років без передачі права власності на майно орендарю; об'єктами хайрингу є комп'ютери, світлокопіювальна техніка, теле-, аудіо-, відеотехніка, засоби зв'язку, шляхобудівельні машини, транспортні засоби, монтажне обладнання, сільськогосподарська техніка; договори на оренду транспортних засобів можуть бути з екіпажем та водієм (тайм-чартер) або без екіпажу та без водія (бербоут-чартер);

лізинг – довгострокова оренда, яка передбачає здачу майна в оренду на 3-5 років і більше; об'єктами лізингу можуть бути конторське, будівельно-монтажне, технологічне, медичне та інше обладнання, авіаційні двигуни, контейнери, далекорейсові автопоїзди, літаки, судна, споруди, будівлі, цехи, підприємства, склади, причали, земля, нафтові та газові свердловини, зокрема бурові платформи, вишки та інше дороге обладнання тривалого користування.

Лізинг, який, по суті, є чимось середнім між орендою та кредитом, - найбільш поширений у міжнародній комерційній практиці вид оренди. Лізинг – це специфічна форма фінансування капітальних вкладень, він є альтернативою традиційному банківському кредитуванню та використанню власних фінансових ресурсів, при якій лізингова компанія купує для свого клієнта право власності на майно і передає йому в оренду на тривалий строк. Отже, лізингова компанія кредитує орендаря шляхом надання йому права користування об'єктом.

13.2 Облік орендних операцій.

Збільшення залишку рахунку 01 “Орендовані необоротні активи” відбувається при прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення – при їх поверненні орендавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендавцем за орендовані необоротні активи на баланс.

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.

Треба зауважити, що договір оренди, як правило, врегульовує питання лише строку оренди і орендної плати. Документом, за допомогою якого оформляється передача об’єкта від орендавця орендарю, а після закінчення строку дії оренди повернення об’єкта від орендаря до орендодавця, є форма № 03-1 “Акт приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”.

При передачі основних засобів іншому підприємству (в оренду) акт складається у двох примірниках.

Об’єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду.

Належна за користування об’єктом операційної оренди плата визначається витратами згідно з Положення бухгалтерського обліку 16 “Витрати” з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних із використанням об’єкта операційної оренди.

Вартість і нарахування амортизації об’єкта операційної оренди відображається орендавцем на рахунках бухгалтерського обліку класу 1 “Необоротні активи”.

Дохід від операційної оренди визначається іншим операційним дохідом відповідного звітного періоду з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних з використанням об’єкта операцйної оренди.

Витрати орендавця з укладання угоди про операційну оренди (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнаються іншими операційними витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку операційної оренди (операційного лізингу) наведено в таблиці 1.

Фінансова оренда – господарська операція фізичної та юридичної особи, що передбачає придбання орендавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таках основних фондів з обов’язковою подальшою передачею права власності на такі фонди орендарю.