3. Семінарське заняття – як форма організації навчально-виховного процесу

Семінар (лат. — розсадник) — вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.

Семінари — вищий рівень організації навчальної діяльності. Цією організаційною формою навчання передбачено підвищення пізнавальної активності студентів.

Технологія організації та проведення семінарських занять передбачає попереднє визначення науково-педагогічним працівником теми, основних питань, які винесено на обговорення, ознайомлення зі списком літератури для опрацювання та методичними рекомендаціями щодо систематизації результатів цієї роботи.

Безпосередньо на заняттях обговорюють основні проблеми теми, проводять дискусію, заохочують активність студентів, підбивають підсумки, оцінюють діяльність студентів. Загалом семінари мають забезпечувати інтелектуальний розвиток студентів, формувати у них пізнавальну активність.

У процесі організації та перебігу семінарських занять важливо забезпечити оптимальні умови для спілкування на рівні "науково-педагогічний працівник — студенти", "студенти — науково-педагогічний працівник" на засадах демократизму й толерантності. Лише за умов вільного висловлювання власних думок, їх наукового обґрунтування активізується процес пізнання, формуються пізнавальні й соціальні мотиви учіння.

У процесі проведення семінарських занять науково-педагогічний працівник має цілеспрямовано виховувати в студентів таку етичну рису, як толерантність (від лат. шіегат — терплячий) — терпимість до чужих думок і міркувань.

Після завершення навчання фахівці долучаються до активної виробничої й соціальної діяльності, яка відбуватиметься в багатовимірному й багатовекторному соціальному середовищі (різноманітність виробничих, психологічних, моральних чинників, різні напрями в політиці, мистецтві, релігії та ін.). Це вимагає від особистості толерантності й уміння обстоювати власні позиції, погляди на ту чи ту проблему з позицій наукових законів і здорового глузду. Ці уміння саме й виробляють на семінарах.

Треба враховувати, що змістовий бік семінарського заняття не залишається надовго в пам'яті студентів. Головне, щоб вони вчилися мислити, висловлювати свої судження, аналізувати думки інших, щоб відбувався рух в інтелектуальному розвитку, формуванні наукового світогляду та системи методів і прийомів пошуку істини, культури спілкування.

Основними дидактичними цілями їх проведення є:

- забезпечити педагогічні умови для поглиблення ізакріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;

- спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

- оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції (відповідно формулюють дидактичні цілі заняття: навчальну, виховну і розвивальну):

- навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

- розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

- виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної

дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);

- діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.

Семінарські заняття можна класифікувати:

1. Залежно від складності, об’єму і вимог (підготовчі, власне семінари, міжпредметні).

2. Залежно від мети: семінар – повторення і систематизації знань; семінари вивчення нового матеріалу, комбіновані.3. За формою проведення: семінар-бесіда, семінар-обговорення (реферативний), диспут, комбінований, семінар-конференція.

Отже на семінарах вирішуються такі педагогічні завдання :

- Розвиток творчого професійного мислення;

- Пізнавальна мотивація;

- Професійне використання знань у навчальних умовах:

- Оволодіння мовою відповідної науки;

- Навички оперування формулюваннями, поняттями, визначеннями;

Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає:

- повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття);

- опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу відповідної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури;

- підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, диспуту, конференцій тощо (за планом заняття);

- підготовку, проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз;

- підготовку та проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта);

- виконання індивідуальних практичних завдань різних рівнів (за вибором студента-практиканта);

- написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять);

- виконання завдань науково-пошукової роботи (написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей для публічного виступу, підготовку тестів, анкет, бесід, інтерв’ю тощо).

Отже, підготовка до кожного заняття починається з усвідомлення майбутнім або молодим викладачем вищої школи певної гранi своєї iндивiдуальностi, щоб крок за кроком, вiд однієї теми до наступної кожен осмислював шляхи створення свого професійного портрета.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекційного заняття

на тему «Новітні методи та форми соціальної роботи»

Склала студентка 5 курсу 516 групи

Марченко Дарія Андріївна

Перевірила: Шевченко Вікторія Михайлівна

Дисципліна: «Методи і технології соціальної роботи»

Група: 316

Дата: 25.02.2013 р.

Тривалість заняття: 90 хв.

Час проведення: 3 пара, з 11.40 до 13.15

Місце проведення: ауд. 8.806

Київ 2013

Мета: Ознайомлення студентів із основними інноваційними методами і технологіями соціальної роботи.

Студенти мають сформувати:

• знання про особливості становлення інноваційних методів соціальної роботи;

• знання про особливості роботи різних методів соціальної роботи, таких як: телефонне консультування, фостеринг, метод «рівний-рівному», волонтерська робота та ін.;

• знання про діяльність соціального працівника з застосуванням інноваційних методів;

Методи, прийоми, засоби:

Методи проведення:

• розповідь;

• проведення бесіди за найважливішими питаннями;

• дискусія за неоднозначними питаннями;

Методи, прийоми переконування:

• приведення прикладів;

• висловлювання аргументів «за» та «проти»;

• апеляція до позитивних та негативних емоцій студентів4

• діагностичне питання;

Методи прийому розвитку мисленневих дій:

• аналіз;

• синтез;

• порівняння;

• узагальнення;

• дедукція;

• індукція;

Основні питання лекції:

1. Мобільна (вулична) соціальна робота.

2. Метод «рівний-рівному».

3. Волонтерська робота.

4. Телефонне консультування.

5. Фостеринг.

Підбиття підсумків засвоєного матеріалу:

• коротке повідомлення про виконання поставленої мети, завдань заняття (аналіз розглянутих питань);

• встановлення плану на проведення семінарського заняття.