2.2. Статистика туристських доходів та витрат.

Статистика туризму, поряд зі статистикою туристських потоків, включає другий, не менш важливий розділ - статистику туристських доходів і витрат. Він містить вартісні оцінки туризму, необхідні при вивченні його впливу на національну економіку, зокрема платіжний баланс країни, а також для характеристики секторів самої індустрії туризму.

Концепція туристських витрат. Ключовим поняттям другого розділу статистики туризму є туристські витрати. Вони прямо пов'язуються з кінцевим споживанням товарів і послуг і відображаються в системі національних рахунків.

Туристські витрати - це загальна сума споживчих витрат, які несе відвідувач або від його імені будь-яке інше обличчя при підготовці і в ході поїздки, а також під час перебування в пункті призначення

В основу концепції туристських витрат покладено ряд принципів. Згідно з рекомендаціями СОТ обліку підлягають тільки ті витрати відвідувачів, туристів і екскурсантів, які є економічно значущими. Їх може нести сам відвідувач або від його імені будь-яке інше фізична або юридична особа. Наприклад, в подорожі глава сім'ї, який розпоряджається бюджетом, оплачує товари та послуги від імені всіх її членів. Витрати під час перебування у родичів і знайомих нерідко бере на себе приймаюча сторона. Поїздки фінансуються також юридичними особами: підприємствами, коли мова йде про службових відрядженнях або заохочувальних турах за підсумками роботи; благодійними установами організують поїздки для дітей, літніх людей і деяких соціально малозабезпечених груп населення; державою. У ряді випадків воно субсидує туризм зі спортивними, лікувальними і освітніми цілями.

Витрати відвідувача визначаються вартістю товарів і послуг, придбаних ним для задоволення потреб. Як і самі запити, вони надзвичайно різноманітні: від послуг з перевезення, розміщення та харчування до невеликих предметів тривалого користування, товарів поточного туристського споживання і сувенірів. Всі вони споживаються особисто відвідувачем, за винятком подарунків. Однак і в цьому випадку, незважаючи на те що їх володарем стає інше, не путешествующее особа, понесені витрати відносяться до туристських.

Обсяг туристичних витрат рекомендується встановлювати за фактичними витратами на товари та послуги з урахуванням діючих знижок і націнок, чайових тощо, незалежно від форми їх оплати - готівкою, дорожніми чеками, за кредитними картками і іншим способом.

Склад туристських витрат. Одна з головних і найбільш хибних проблем статистики туризму залишається упорядкування складу туристських витрат. Він обумовлений часом, коли відвідувач несе витрати (при підготовці, у ході або по закінченню поїздки), а також типом туризму. Відповідно виділяються внутрішні туристські витрати, пов'язані з подорожами резидентів по своїй країні, і міжнародні. Важливе значення для розуміння економічної природи останніх має напрямок руху відвідувача з країни походження до країни призначення. Виїзний туристський потік співвідноситься з категорією міжнародних туристських витрат, а в'їзний - з надходженнями від міжнародного туризму.

У матеріалах СОТ міжнародні туристські витрати визначаються через витрати постійних жителів будь-якої країни під час їх подорожі за кордоном. У числі іншого вони включають оплату послуг іноземних транспортних компаній з міжнародних перевезень, а також передоплату товарів та послуг, придбаних за кордоном. У балансі поточних розрахунків в якості парного ним використовується показник надходжень від міжнародного туризму. Він розраховується як сума всіх витрат іноземних відвідувачів в країні призначення. Обидва показники будуються за єдиною методикою і відображають лише ті витрати, які пов'язані з транскордонним рухом грошових коштів (табл. 3).

Таблиця 3. Склад туристських витрат

Напрям витрат	Внутрішній туризм	Міжнародний туризм
1.Витрати до поїздки
1.1. Придбання нерухомості, великі покупки предметів тривалого корис-тування (дач, автомашин, авто фур-гонів, яхт тощо), які можуть бути використані і в туристських цілях	виключаються	виключаються
1.2. Купівля або прокат невеликих предметів тривалого користування або товарів поточного споживання (дорожні речі, спортивний інвентар тощо), які можуть бути використані не тільки під час поїздки, але і після неї.	виключаються	виключаються
1.3. Передоплата послуг, що надаються і споживаються в ході майбутньої поїздки (комплексні тури, розміщення, перевезення, а також придбання туристської страховки)	включаються	виїзний туризм - включаються тільки ті послуги, за винятком міжнародних перевезень, які місцеве населення споживає під час подорожі за межами своєї країни; в'їзний туризм - включаються тільки ті послуги, за винятком міжнародних перевезень, які іноземні туристи споживають у відвідуваною країні
1.4. Оплата послуг, що надаються до поїздки і безпосередньо пов'язаних з нею (технічне обслуговування автомобілів та ін)	включаються	виключаються
2. Витрати під час поїздки
2.1. Комерційні закупівлі, що здійсню-ються відвідувачем, в тому числі від імені роботодавця, під час ділових поїздок	виключаються	виключаються
2.2. Готівкові гроші, що видаються родичами або знайомими під час поїздки на відпочинок, але не в рахунок оплати туристських товарів і послуг; благодійні внески	виключаються	виключаються
2.3. Придбання нерухомості, великі покупки предметів тривалого користування (дач, автомашин, автофургонів, яхт тощо), навіть якщо в майбутньому вони будуть використані в туристських цілях	виключаються	виключаються
2.4. Купівля товарів широкого спожи-вання за низькими цінами за межами звичайного середовища	включаються	включаються
2.5. Інші великі статті витрат (капіта-льний ремонт автомобіля і пр.)	включаються	включаються
2.6. Купівля невеликих товарів трива-лого користування і текшего спожи-вання незалежно від часу і місця їх використання	включаються	включаються
2.7. Купівля сувенірів	включаються	включаються
2.8. Оплата послуг, придбаних в ході поїздки (перевезення, розміщення тощо)	включаються	включаються
2.9. Купівля інших товарів (послуг) у місці призначення, включаючи безмитні товари, незалежно від їх вартості і характеру використання, крім комерційних закупівель та придбання нерухомості	включаються	виїзний туризм - включаються; в'їзний туризм - включаються тільки ті покупки, які іноземні туристи здійснюють в відвідуваною країні
3. Витрати після поїздки
3.1. Придбання товарів (послуг), пов'язаних з поїздкою (проявлення фотоплівки, ремонт автомашини, пошкодженої під час подорожі, тощо), крім придбання нерухомості і великих товарів тривалого користування	включаються	виключаються

З метою уніфікації становища та забезпечення порівнянності туристських витрат СОТ рекомендує наступну їх угруповання: 1) комплексні тури, що є набором послуг і реалізуються за єдиною ціною без розбивки на складові елементи; 2) розміщення; 3) харчування; 4) транспорт; 5) рекреаційні , культурні та спортивні товари та послуги, включаючи вхідну плату в установи культури, відпочинку та розваг, витрати на покупку, ремонт і експлуатацію спортивного інвентарю під час поїздки, оплату навчання окремим видам спорту, нетривалих екскурсій, а також послуг гідів; 6) магазинні покупки ; 7) інші статті - страхові платежі, комісійні збори, вартість проявлення фотоплівки і роздруківки фотографій і т.д.

Величина і структура витрат туристів під час відпустки залежать від ряду обставин. Фахівці Міжнародного центру досліджень з економіки туризму при Венеціанському університеті Ка'Фоскарі (Італія) виділили п'ять факторів:

 - Країна походження туриста. Її соціокультурний образ оказиват сильний вплив на купівельну поведінку туристів. Крім того, з країною походження туриста пов'язаний так званий "ефект обміну валюти". Він часто визначає вибір тієї чи іншої дестинации (країни відвідування), а якщо вибір уже зроблено, - обсяг планованих туристом витрат. Це стосується насамперед країнам, що входять в зону долара або німецької марки, а з недавнього часу й до Японії;

- Район і місце відпочинку. Проведені в Італії дослідження показали, що поїздки по містах мистецтв обходяться туристам дорожче, ніж відпочинок на морі, в горах або на озерах. Величина витрат також розрізняється по туристських центрів. У Венеції вони, як правило, вище, ніж в Падуї та Вероні;

- Тип розміщення. Обсяг видатків залежить від виду розміщення (готель, кемпінг, туристська село і т.д.) і його категорії;

- Тривалість відпочинку. Вона впливає на вибір виду транспорту для проїзду на курорт, типу розміщення, а також розмір покупок товарів і послуг, що здійснюються туристом на відпочинку, тобто Відображається на головних статтях туристських витрат

- Час відпочинку (сезон, несезон, міжсезоння). Величина туристських витрат змінюється слідом за сезонними коливаннями цін на проїзд і проживання на курорті.

Кожна поїздка відрізняється певним співвідношенням цих п'яти характеристик, що впливає на вибір туристом тих чи інших товарів і послуг і, отже, розмір і структуру витрат.

Основні витрати на міжнародний туризм, за даними СОТ, несе населення індустріально розвинених країн, переважно США, Німеччини, Великобританії і Японії. На частку цих чотирьох країн припадає близько третини всіх витрат. Крім них, помітну роль у формуванні міжнародних туристських витрат, їх величини і структури, грають інші члени "великої сімки" - Франція, Італія і Канада.

Доходи від міжнародного туризму.

У матеріалах СОТ надходження від міжнародного туризму і туристські витрати відображаються в одній валюті - американських доларах. Використання долара в якості базової грошової одиниці дозволяє проводити порівняння на макрорівні. Водночас купівельна сила долара, як і будь-який іншої валюти, схильна до коливань, що позначається на динаміці вартісних показників туризму. Зміцнення (ослаблення) долара по відношенню до валют провідних туристичних країн може прискорювати або, навпаки, сповільнювати темпи приросту надходжень від міжнародного туризму і витрат на нього, спотворюючи таким чином справжню ситуацію на туристичному ринку.

Доходи Південної Європи від міжнародного туризму в 1997 р. зменшилися на 1% в порівнянні з 1996 р., з 73 до 69 млрд. ам. дол Падіння відбулося головним чином через скорочення надходжень до Іспанії та Італії - провідних туристичних країнах субрегіону - в результаті ослаблення іспанської песети та італійської ліри. Представлені ж у національних валютах доходи від міжнародного туризму в цих країнах мали в ті ж роки позитивну динаміку, яка відображатиме посилення туристської активності.

На вартісні показники туризму в динаміці впливають не тільки коливання обмінних курсів валют, а й інфляція. Ці два фактори тісно пов'язані між собою. Ослаблення національної грошової одиниці тягне за собою зростання цін, а зниження рівня інфляції сприяє зміцненню національної валюти. На довгостроковому відрізку часу їх коливання взаємноврівноважуючого, і тоді оцінка розвитку туризму стає більш точною, ніж на поточний момент. Тому в економічному аналізі доцільно оперувати середньорічними темпами зростання (приросту) вартісних показників за ряд років, при розрахунку яких коливання курсу долара також взаїмопогашаются. Середньорічні темпи приросту надходжень від міжнародного туризму, виключаючи доходи від транспортних перевезень, за період з 1950 по 1999 р. склали (в поточних цінах) 12%, перевершивши середньорічні темпи приросту світових туристських потоків за той же період. Ця тенденція стала проявлятися після світової енергетичної кризи 1973-1974 рр.. Вона значною мірою пов'язана з подорожчанням туристських послуг, товарів і робочої сили в світі, особливо в економічно розвинених країнах, на які припадає велика частина міжнародного туристського обміну.

Регіональний розподіл надходжень від міжнародного туризму в головному збігається з географією туристських прибуттів. Протягом усього післявоєнного періоду, за винятком 1950 р., найприбутковішим туристським регіоном залишалася Європа. Проте її питома вага в загальному обсязі надходжень поступово знижується, що пояснюється бурхливим розвитком ринку нетривалих поїздок з відносно меншими витратами середньодушовими туристів.

Обсяг надходжень від міжнародного туризму широко використовується для оцінки рівня прибутковості туристичного напряму. Але більш точними показниками є дохід з одного прибуття і розмір туристичного доходу, який припадає на душу населення. Картина, складена на основі цих показників, різко відрізняється від тієї, що була представлена ​​вище. У 1995 р. СОТ провела дослідження прибутковості туристських напрямків. Надходження з одного прибуття склали в середньому 708 ам. дол Значення цього показника сильно варіювалися по світу. Дохід з прибуття був нижче в країнах (Канада, Мексика), що мають загальну сухопутний кордон з головними країнами-постачальниками туристів (в даному випадку США), а також в соціалістичних (колишніх соціалістичних) країнах (Китай). Високий рівень доходів з прибуття відзначається в тих Дестінація, які віддалені від великих ринків виїзного туризму, характеризуються високою вартістю життя або орієнтовані на туристську еліту.