Тема 10. Правове регулювання міжнародного туризму.

10.1. Правове регулювання туристичної діяльності.

10.2. Економічні та адміністратівні механізмі підтрімкі

розвитку туризму.

10.1. Правове регулювання туристичної діяльності.

Правове забезпечення туристичної діяльності здійснюється на основі міжнародних і національних норм права, що виражаються у формуванні національних законодавств, міжнародних угод, створення організацій у сфері туризму. Важливою подією в області міжнародного туризму стало створення в 1975 р. Всесвітньої туристичної організації (ВТО). Штаб СОТ знаходиться в Мадриді. Основні цілі СОТ: межстрановое співробітництво в галузі туризму; розвиток людських ресурсів та забезпечення кадрового потенціалу туризму; збір статистичної інформації в галузі туризму. Однією з найважливіших цілей міжнародних організацій та угод у сфері туризму є спрощення формальностей туристичних, тобто подальша інтеграція простору. Важлива увага приділяється також питанням охорони навколишнього середовища.

Основні правила та формальності міжнародних подорожей Туристичні формальності - це правила, умови та дії, необхідні з точки зору законності та встановленого в державі порядку, обов'язкові для дотримання при організації та здійсненні турпоїздки. До туристичних формальностей зазвичай відносять паспортні, візові, митні, валютні формальності, дотримання санепідеміологічних та інших правил.

При здійсненні будь-якої міжнародної туристичної поїздки необхідно мати закордонний паспорт. Закордонний паспорт може бути виданий громадянину Україна в місцевому відділенні міліції при подачі заяви та сплати відповідних мит. У випадку втрати закордонного паспорта в ході поїздки громадянину необхідно отримати в консульському представництві України за кордоном свідоцтво на в'їзд на територію Україну. У цьому зв'язку в період поїздки крім власне закордонні паспорти краще мати кілька ксерокопій документа.

Віза видається офіційними (консульськими) владою тієї держави, куди слід власник паспорта на підтвердження, що останньому дозволено в'їзд в цю країну. Зазвичай віза являє собою наклейку зі складною захистом на одну зі сторінок паспорта. Але наявність візи - не абсолютна гарантія в'їзду. Все більше країн вимагають від в'їжджають туристів, крім паспорта і візи, зворотний квиток, ваучер, наявність необхідних грошових коштів, достатніх для цивілізованої поїздки/

Остаточне рішення про в'їзд приймається лише відповідними імміграційними властями на кордоні даної держави. У разі перетину кордонів кількох країн, наприклад, у випадку залізничної поїздки, крім туристичної візи в країну проходження необхідно мати транзитні візи тих країн, по яких проходить залізничний маршрут. Іноземному громадянину, який у зв'язку з характером своєї роботи повинен часто їздити в чужу країну, може бути видана багаторазова віза. Поворотна віза видається на один в'їзд в країну. Її може отримати особа, що перебуває в країні, що має одноразову візу, якщо йому потрібно з якоїсь причини виїхати з країни і після цього повернутися назад протягом терміну дії одноразової візи.

У 1995 р. ряд європейських держав - Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Німеччина, Франція, Іспанія, Португалія - ​​ввели шенгенську візу, скасовує прикордонний контроль на внутрішніх кордонах цих країн. При здійсненні в'їзду і виїзду з країни можна користуватися так званою «зеленою картою», тобто посвідченням іммігранта, який має дозвіл на постійне проживання в країні. Під «зеленою картою» може розумітися також транспортна страховка, яку можна придбати при в'їзді в країну на автомобілі. При перетині кордону кожен турист зобов'язаний пройти митний контроль. До проходження митного контролю заповнюється митна декларація, де необхідно вказати ті грошові кошти та цінності, які туристом провозяться через кордон. За кордоном у раді випадків діє система «такс-фрі» (taxe безкоштовний) при купівлі товарів у магазинах. Це магазини безподаткової торгівлі для іноземних туристів. У них можна придбати товари за цінами, не включає податок на додану вартість. На товари, придбані в таких магазинах, можна отримати спеціальний чек «такс-фрі», за яким при виїзді з країни пред'явнику чека буде виплачена сума у ​​валюті, рівна ПДВ.

У разі в'їзду в тропічні країни доцільно приділити особливу увагу санітарно-епідеміологічним правилам і мати профілактичні засоби від найбільш поширених хвороб: чуми, холери, жовтої лихоманки, малярії. 10.2. Економічні та адміністратівні механізмі підтрімкі розвитку туризму.

У міру збільшення кількості туристичних поїздок, розширення їх географії, розвитку транспортних засобів міжнародні організації привертають увагу держав і урядів до проблем розвитку туризму і нової ролі національних туристських адміністрацій.

Починаючи з 1921 р. під егідою Ліги Націй, Організації Об'єднаних Націй, а з 1975 р. Всесвітньої туристської організації було проведено більше 20 міжнародних конгресів, асамблей та конференцій, присвячених проблемам туризму.

Під егідою СОТ у березні 1995 р. в Кадісі (Іспанія) проведено Міжнародний форум з туризму, в якому брали участь парламентарії з 52 країн світу.

Форум визнав, що держава має сприяти вирішенню таких проблем, що мають важливе значення для розвитку туризму:

• впорядкування туристських формальностей і підвищення безпеки

подорожей;

• розвиток туристської інфраструктури, в тому числі транспорту і

комунікацій;

• створення умов для навчання керівників та персоналу туристських

підприємств;

• забезпечення дотримання екологічних норм на туристських об'єктах і в

регіонах відвідування;

• захист прав туристів;

• забезпечення пільгового податкового режиму для туристських фірм;

• використання таких економічних і статистичних механізмів,які

дозволяють вести об'єктивний статистичний облік і контроль за

прийнятим в туризмі міжнародним критеріям і нормам;

• просування національного туристичного продукту на закордонних

ринках шляхом формування сприятливого для туризму образу своєї

країни. Економічними та адміністративними механізмами підтримки розвитку туризму в ряді зарубіжних країн є:

• податкові пільги, субсидії, дотації;

• національні законодавчі та нормативні акти, що сприяють

розвитку туризму і захисту прав споживача туристичних послуг;

• зменшення паспортних та візових обмежень при в'їзді в країну і

виїзді з неї;

• стимулювання внесезонного туризму шляхом різного роду знижок і

пільг;

• розвиток та підтримка соціального туризму;

• посилення вимог до безпеки туристів;

• посилення заходів, що вживаються державою щодо збереження

навколишнього середовища, культурної та історичної спадщини, а також

ряд інших.

Ряд країн, серед яких Іспанія і Греція, надає інвесторам пільгові податковий режим і ставку амортизаційних відрахувань, зниження податку з обороту. У деяких країнах практикується звільнення від податку на прибуток в перші роки діяльності підприємств, а також зменшення податку на додану вартість. Надаються також митні пільги (аж до скасування мит) на ввезення устаткування для готелів і туристських транспортних засобів. Країни Європейського Союзу проводять політику, спрямовану на зрівняння ПДВ на туристичну і готельну діяльність, сума якого коливається від 6 до 25%. У Німеччині та Люксембурзі встановлений усереднений ПДВ в 25%.  розмірі 15%, в Данії та Швеції максимальний ПДВ на розміщення в Іспанії становить в середньому 7% і залежить від категорії готелю, а на харчування (ресторанні послуги), оренду автомобілів досягає 16%.

У Греції ПДВ на розміщення та харчування становить 8%, а урядом розроблена система знижок турфірмам, які здійснюють прийом в несезонний період.

У Франції ПДВ у туристській діяльність в середньому становить 10%, у тому числі на послуги розміщення 6, на послуги харчування 19%. В Австрії ПДВ на послуги розміщення та харчування встановлено на рівні 10%. Однак згідно з Федеральним законом про туристський податок всі туристські підприємства платять місцевий збір за перебування одного туриста (на в курортний фонд).

Величина  громаді, а на курортах  території громади збору залежить від сезону, при цьому пацієнти лікувальних закладів (діти до 6 років, школярі та студенти), звільняються від стягнення сбора.В деяких європейських країнах туристські організації користуються пільговими тарифами на комунальні послуги. У більшості випадків до 20% заробленої турфірмами валюти звільняється від прибуткового податку.

Державою також стимулюється будівництво нових туристських об'єктів шляхом продажу землі за низькими цінами і здачі її в оренду на певний термін (на Кіпрі до 99 років, в Ізраїлі та Туреччині до 49 років) з можливістю подальшого продовження оренди на такий же термін. Регулювання туристської діяльності здійснюється також і лицензирующими органами. Ліцензується в Росії туроператорська діяльність, турагентська діяльність, а також діяльність з продажу прав на клубний відпочинок.

В даний час податкова політика щодо туризму зазнає змін. У зв'язку з наростаючими темпами забруднення навколишнього середовища дедалі більше державна політика в галузі туризму орієнтується на її захист. У ряді країн існують спеціальні комісії, які регулюють планування в туризмі та захист навколишнього середовища (Великобританія, Франція, Скандинавія). Всесвітньою туристською організацією в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро була прийнята Програма дій XXI століття, до якої приєдналися 182 держави. Основна роль у реалізації цієї програми відводиться державним органам по туризму.