2.2. Функції та операції Національного банку України

Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” Національний банк виконує такі функції (29):

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку “Основних засад грошово-кредитної політики” визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної, банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює валютне регулювання відповідно до визначених спеціальним законом повноважень, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

15) організовує інкасацію і перевезення банкнот, монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет, інших цінностей;

16) реалізовує державну політику щодо питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, яка визначена законом.

Усі вищенаведені функції Національного банку України можна умовно поділити на дві групи. Перша група – це функції, притаманні Національному банку України як банківській установі (кредитування, операції з валютою та банківськими металами, інкасація тощо). Друга група – це функції, які характеризують Національний банк України як орган державного управління. Головною функцією його є здійснення банківського регулювання та нагляду.

Розглянемо функції Національного банку України за ступенем важливості.

Центральний банк

Як центральний банк держави Національний банк України відповідно до розроблених Радою Національного банку основних засад грошово-кредитної політики здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти. Національний банк веде Державний реєстр банків, організовує діяльність Державної скарбниці України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень, правил.

Для забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ як центральний банк держави здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти.

Однією з важливих функцій Національного банку є представлення інтересів України у взаємовідносинах із центральними банками інших держав та міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейським центральним банком, національними центральними банками держав – членів Європейського Союзу.

Емісійний центр

Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот створена банкнотна фабрика. Карбування монет в Україні здійснюється на замовлення Національного банку. У 1996 р. Національний банк успішно провів грошову реформу, в результаті якої в Україні з’явилася власна грошова одиниця – гривня.

Провідник грошово-кредитної політики держави

Оскільки основним економічним завданням Національного банку України є захист та забезпечення стабільності національної грошової одиниці, він як центральний банк країни розробляє і проводить державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, використовуючи відповідні інструменти.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розроблені Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

В основу грошово-кредитної політики покладено здійснення комплексу заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування банків та інших кредитних установ. Biдтaк метою грошово-кредитної політики є регулювання пропозиції та попиту на позиковий капітал через ефективне управління грошовою масою.

Обов'язкові резерви встановлюється у вигляді певного процента від загальної суми залучених ресурсів, за винятком отриманих міжбанківських кредитів, які не підлягають резервуванню. Резервні кошти зберігаються на рахунках банків в НБУ і не можуть бути використані ними на фінансування власних операцій. Таким чином, якщо необхідно зменшити пропозицію грошей в економіці, норму обов'язкового резервування буде підвищено. І, навпаки, при недостатніх обсягах грошей в обігу НБУ може збільшити кредитні можливості банків шляхом зниження розміру обов'язкових резервів.

Облікова політика НБУ ґрунтується на переобліку і купівлі векселів та інших цінних паперів, дисконтованих раніше банками. При цьому центральний банк утримує з векселя обліковий процент (дисконт), від розміру якого залежить обсяг кредитування в економіці. Так, підвищення дисконту означає, що НБУ здійснює політику кредитної рестрикції – тобто політику дорогих грошей, зниження дисконту спричиняє «здешевлення» грошей, а отже, проведення політики кредитної експансії.

Політика рефінансування комерційних банків ґрунтується на наданні НБУ кредитним установам позик під визначені види забезпечення за встановленою ставкою рефінансування.

На сьогодні Національний банк України функціонує як повноцінний і самостійний орган державного управління в сфері монетарної та фінансово-кредитної діяльності.

Валютний орган

Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

· здійснює валютну політику на основі принципів загальної економічної політики України;

· складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

· контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України, затвердженого Верховною Радою України;

· визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків-нерезидентів;

· нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

· видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

· визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк:

1) здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Орган банківського нагляду

Головна мета банківського регулювання і нагляду – безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України. Він здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, на території України та за кордоном, банківськими об’єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами дотримання банківського законодав-ства, нормативно-правових актів Національного банку та економічних нор-мативів.

Останнім часом Національний банк України активно удосконалює нормативну базу, впроваджує міжнародні підходи та стандарти з нагляду та регулювання комерційних банків, але основа щодо організації нагляду залишається незмінною. Сучасна організаційна структура банківського нагляду подана на рис. 2.2.

Слід зазначити, що наглядові та регулюючі функції Національний банк здійснює шляхом:

· вступного контролю, змістом якого є отримання банками і кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій;

· попереднього контролю, змістом якого є контроль за виконанням економічних нормативів, встановлення вимог до ведення справ банками чи іншими фінансово-кредитними установами з мінімальним ризиком, заборона або обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, застосування санкцій згідно з діючим законодавством;

· поточного контролю, змістом якого є визначення методів перевірки банків і розробка заходів щодо поліпшення їх фінансового становища.

Рис. 2.2. Організаційна структура банківського нагляду