Найбільш відомими моделями є моделі прогнозування банкрутства. Однак відомо також спрощені моделі основані на системі показників серед яких виділяють систему показників Бівера до яких належать:

- коефіцієнт Бівера, який визначається як відношення суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань до загальної суми заборгованості підприємства. Характеризує здатність підприємства погасити зобов'язання перед зовнішніми кредиторами. Значення показника на рівні більше 0,15 свідчить про проблеми у фінансовому стані; Значення К _Бівера ≥ - 0,15 свідчить про неблагополучний фінансовий стан за рік до банкрутства

- рентабельність активів, визначається як відношення прибутку до загальної суми майна у відсотках. Характеризує рівень прибутковості при використанні активів;

- коефіцієнт фінансового лівериджу, визначається як відношення позиченого капіталу до власного капіталу. Характеризує співвідношення між позиченим капіталові власним капіталом.

- коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами, визначається як відношення: власних оборотних коштів до загальної суми

оборотних активів. Характеризує частку власних оборотних коштів в загальній сумі оборотних активів. Значення показника на рівні менше 0,06 свідчить про проблеми у фінансовому стані;

- коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань оборотними активами, визначається як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань. Характеризує частку оборотних активів, що припадають на поточні зобов'язання. Значення показника на рівні менше 1 свідчить про проблеми у фінансовому стані.

2. Методика комплексного аналізу кредитоспроможності.

У разі використання математичних моделей не враховується вплив «якісних» чинників при наданні банками кредитів. Ці моделі лише дозволяють кредитним експертам банку зробити висновок про можливість надання кредиту. Недоліками класифікаційних моделей є їх «замкнутість» на кількісних чинниках, довільність вибору системи кількісних показників, висока чутливість до недостовірності вихідних даних, громіздкість при використанні статистичних міжгалузевих і галузевих даних. У рамках комплексних моделей аналізу можливо поєднання кількісних і якісних характеристик позичальника.

Основними недоліками системи відбору позичальників комерційними банками на сьогоднішній день є:

- Суб'єктивізм - часто рішення, що приймаються кредитними інспекторами, засновані тільки на інтуїції і особистому досвіді;

- Негнучкість і нестабільність - якість оцінки є випадковою величиною, яку неможливо поліпшити або погіршити, і залежить від емоційного стану та переваг експерта;

- Відсутність системи навчання, передачі знань та підвищення кваліфікації - перш ніж стати висококваліфікованим фахівцем, необхідно накопичити певний рівень знань, заснований на придбанні достатнього досвіду в даній сфері, а навчання кредитних аналітиків знаходиться, як правило, на недостатньо високому рівні внаслідок відсутності ефективних методик аналізу і технологій навчання;

- Обмеження числа розглянутих заявок, що обумовлено обмеженими фізичними ресурсами людини, в результаті цього - упущена вигода від обмеження числа розглянутих заявок [20].

Аналіз кредитоспроможності позичальника здійснюють не тільки комерційні банки, які стикаються з необхідністю прийняття рішень про можливості та умови надання кредиту потенційному позичальнику, а й будь-які підприємства при встановленні умов розрахункових операцій із своїми покупцями, коли вивчається можливість реалізації продукції з відстрочкою платежу. Це обумовлено тим, що процес кредитування (незалежно від того, хто його здійснює) пов’язаний з впливом різноманітних чинників ризику, спроможних призвести до непогашення кредиту і відсотків по ньому. До чинників, що залежать від клієнта, належать характер кредитної угоди та кредитоспроможність.

Характер кредитної угоди диктується репутацією позичальника та його потребами в обсязі кредиту, його строках, засобах забезпечення повернення.

Кредитоспроможність — це спроможність клієнта в повному обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність пов’язана із платоспроможністю.

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

• репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманими кредитами, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;

• поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкурентоспроможну продукцію;

• можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;

• дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

• метою використання кредитних ресурсів;

• сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;

• погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;

• забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Оцінювання фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими даними:

• обсяг реалізації;

• прибутки і збитки;

• рентабельність;

• коефіцієнти ліквідності;

• грошові потоки;

• склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• ефективність управління позичальника;

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних та структурних змін в економіці;

• історія погашення кредитної заборгованості у минулому.

Оцінка фінансового стану здійснюється у 3 етапи:

1. обчислення значень показників, що характеризують фінансовий стан позичальника;

2. оцінка та узагальнення показників і визначення класу позичальника;

3. складання аналітичного висновку.

Одним з напрямків оцінки кредитоспроможності є рейтингова оцінка позичальника.

Рейтинг — розташування показників у певному порядку залежно від суми по кожному показнику та загальної їх суми по всіх показниках для оцінки класу кредитоспроможності.

Сума балів по кожному показнику визначається множенням класу цього показника на його вагу, яка встановлюється залежно від його важливості та значення для конкретного банку при оцінці кредитоспроможності. Значущість показника визначається залежно від політики даного банку, особливостей клієнта, ліквідності їх балансу, стану ресурсів; наявність простроченої заборгованості по кредиторах і позиках та неплатежів постачальникам підвищує роль коефіцієнтів ліквідності, за допомогою яких оцінюють спроможність підприємства до оперативного вивільнення грошових коштів. Залучення ресурсів банку в кредитування постійних запасів, зменшення розміру власного капіталу підвищує рейтинг показника фінансового лівериджу.

На всю систему обраних показників розподіляють 100 пунктів, що становлять одиницю, відповідно до відносної важливості того чи іншого показника для прийняття рішення щодо кредитування.

Загальну оцінку кредитоспроможності клієнта (його рейтинг) визначають як суму балів за кожним показником. Залежно від того, в яких межах знаходиться розраховане у такий спосіб значення, позичальника на основі рейтингової шкали (табл. 9.3) відносяться до певного класу (А, Б, В, Г, Д).

З підприємствами кожного класу комерційний банк по-різному будує свої кредитні відносини. На основі рейтингу, присвоєного позичальнику, кредитний інспектор приймає попереднє рішення про можливість надання позики та умови кредитування (табл. 4).

Таблиця 9.3

№ пор.	Значення інтегрального показника	Клас
1	Понад 200	А
2	160—200	Б
3	135—160	В
4	110—135	Г
5	Менш як 110	Д

Таблиця 9.4

Залежність можливостей і умов надання кредиту від рейтингу позичальника

Клас	Кредитний рейтинг	Можливість і умови надання кредиту
А	Дуже високий	Пільговий відсоток за користування кредитом. Надання кредиту без забезпечення. Контроль за фінансовим станом необов’язковий
Б	Високий	Відсоток встановлюється на рівні ставки, діє на ринку. Зменшення форм забезпечення. Контроль за фінансовим станом необов’язковий
В	Задовільний	Кредит може бути наданий на загальних умовах. Здійснюється поточний контроль за фінансовим станом
Г	Низький	Кредит може буди наданий за більш високою ставкою, що включає премію за ризик; під кілька видів забезпечення, в обмеженій (розміром статутного капіталу) сумі. Здійснюється контроль за документооборотом угоди, що кредитується
Д	Неприйнятний	Кредит не видається

Розглянемо алгоритм розрахунку рейтингу кредитоспроможності торгівельного підприємства на такому прикладі. Припустимо, що значення оціночних коефіцієнтів таке: коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, поточної ліквідності, автономії становлять відповідно 0,08; 0,6; 2,2; 0,65, а оборотність активів (порівняно з попереднім періодом) залишилася на такому самому рівні.

Встановлені банком значення класності показників залежно від їх значень наведено в табл. 9.5.

Таблиця 9.5

Розподіл показників по класам

№ пор.	Показник	Нормативне значення	Розподіл за класами
			1-й	2-й	3-й
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ка.л	0,2—0,35	0,2 і вище	0,1—0,2	 0,1
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності Кш.л	0,5—1	0,5 і вище	0,3—0,5	 0,3
3	Коефіцієнт поточної ліквідності Кп.л	2,0	2,0 і вище	1—2	 1
4	Коефіцієнт оборотності активів Коб	—	Прискорення	На одному рівні	Уповільнення
5	Коефіцієнт автономії Ка	0,5	0,5 і вище	0,3—0,5	 0,3

Отже, по даному підприємству першому показнику К_а.л, враховуючи його фактичне значення (0,08), присвоюється 3-й клас; другому К_ш.л — 1-й клас; третьому К_п.л — 1-й клас; четвертому К_об — 2-й клас; п’ятому показнику К_а — 1-й клас.

Визначимо рейтинг кредитоспроможності позичальника, якщо відомі класи показників та їх частка (табл. 9.6).

Таблиця 6

Рейтинги позичальника

Показник	Клас	Вага	Сума балів
Ка.л	3	20	60
Кш.л	1	20	20
Кп.л	1	10	10
Коб	2	30	60
Ка	1	20	20
Всього	*	100	170

Рейтинг розраховують за формулою

,

де K _k — фактичне значення k-го показника; d_k — вага k-го показника.

Для нашого прикладу рейтинг підприємства становитиме

R = 3 · 20 + 1 · 20 + 1 · 10 + 2 · 30 + 1 · 20 = 170

Отже, за сумою балів позичальник належить до класу Б і може розраховувати на вигідні умови отримання кредиту.

Зазначимо низку ряд проблем, які необхідно враховувати при розробці подібних методик.