5.3. Характеристика хімічного складу підземних вод та якість підземних вод

Зона мішаних лісів. Води гідрокарбонатно – кальцієві, за винятком басейну Десни (Київське Полісся і західна частина Чернігівського Полісся), де води мають гідрокарбонатний кальцієво-магнієвий склад. Середня мінералізація змінюється від 255 мг/дм³ у басейнах Уж й Уборті до 545 мг/дм³ у басейні Західного Бугу. За складом підземні води практично не відрізняються від річкових, однак мають значно вищу мінералізацію (у 1.1 – 1.6 рази).

Лісостепова зона. У північній частині зони води практично повсюдно мають гідрокарбонатнио– кальцієвий склад, а в південній – гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий. Відповідно мінералізація води змінюється від 594-603 мг/дм³ до 630-690 мг/дм³. На відміну від річкових вод підземні води мають більш високу мінералізацію ( у 1.1-1.4 рази) і відносні концентрації іонів натрію; у басейні Дністра при рівній мінералізації в підземних водах спостерігається значно нижча концентрація сульфатів.

Степова зона. На правобережній частині зони води мають змішаний аніонно-катіонний склад із переважанням сульфатів і натрію; підземні води тут у 1,3 рази більше мінералізовані, ніж річкові (1431 мг/дм³), де переважають гідрокарбонатні іони та іони натрію.

У лівобережній частині зони, підземні води в 1,1-1,5 рази менш мінералізовані, ніж річкові, за рахунок зменшення абсолютних і відносних концентрацій іонів натрію, хлору, сульфатів. Винятки становлять води басейну Сів. Дінця та Приазов’я, що у 1,2 рази більш мінералізовані за рахунок іонів натрію й сульфатів. Мінералізація підземних вод у цій частині змінюється від 1110 мг/дм³ у басейні Сів. Дінця до 2832 мг/дм ³ у басейнах рік Приазов’я. Переважаючим типом води є сульфатний натрієвий, за винятком підземних вод басейнів Самари, Орелі, Вовчої, Конки, що мають гідрокарбонатно-хлоридний кальцієво-натрієвий склад.

Гірські країни. У межах Кримської гірської країни підземні води мають гідрокарбонатний кальцієвий склад із мінералізацією 387 мг/дм³, тобто в 3,4 рази вищий, ніж у річкових водах.

На території Карпатської гірської країни води всюди належать до гідрокарбонатного класу з мінералізацією, що змінюється від 270 мг/дм³ у Гірських Карпатах до 475 мг/дм³ у Закарпатській низовині. Лише в межах Передкарпаття води гідрокарбонатно-хлоридні. За катіонним складом води Закарпатської низовини – кальцієві, Гірських і Вулканічних Карпат – кальцієво-магнієві, Передкарпаття – кальцієво-натрієві. Порівняно з річковими водами підземні води мають вищу мінералізацію (у 1,5-2,5 рази), підвищені відносні концентрації іонів магнію, натрію, хлору.

Отже, ми можемо зробити наступні висновки:

3. У хімічному складі підземних вод спостерігається чітка гідрохімічна зональність, що полягає в зміні хімічного типу вод і зростанні концентрації всіх іонів, за винятком гідрокарбонатних, із північного заходу на південний схід.

4. У гірських країнах зональність згладжена, води повсюдно мають малу мінералізацію з переважанням іонів кальцію й гідрокарбонатів.

5. У зоні мішаних лісів підземні води гідрокарбонатні кальцієві або гідрокарбонатно-кальцієво-магнієві. У лісостеповій зоні – гідрокарбонатні кальцієві, гідрокарбонатні магнієві, гідрокарбонатні кальцієві і гідрокарбонатні кальцієво-натрієві. У степовій зоні за хімічним складом підземних вод чітко вимальовуються дві підзони – північна й південна. Води північної підзони відрізняються помітним умістом гідрокарбонатів (гідрокарбонатно-сульфатні чи сульфатно-гідрокарбонатні), а в південній підзоні поширені сульфатно-хлоридні і хлоридно-сульфатні води.

6. На фоні загальної гідрохімічної зональності в підземних водах четвертинних і дочетвертинних відкладень аномальними є води содового складу з підвищеним умістом хлору, поширені у відкладеннях пермо-тріасу на південно-західних окраїнних північних і південної лісостепових областей Дніпровської терасової рівнини, і води з переважанням гідрокарбонатів, що належать до четвертинних, понтичних, меотичних і сарматських відкладень Нижньодніпровської області, а також до понтичних, меотичних і сарматських відкладень західної частини Присивасько-Приазовської області.

Під якістю води розуміють характеристику складу і властивостей води, що визначають її придатність (“Вода питна”) для задоволення потреб конкретних видів водокористування.

Якісний склад підземних вод формується в результаті взаємодії ряду природних факторів, основними з яких слід вважати клімат (атмосферні опади, температура, випаровуваність тощо) та геологічну будову (склад гірських порід, тектоніку, гідрогеологічні умови).В останні роки природний якісний фон порушується внаслідок впливу інтенсивної антропогенної діяльності.

За даними вітчизняних гідрохіміків, підземні води зони активного водообміну на території України мають досить чітку природну гідрохімічну зональність: збільшення концентрації всіх іонів, за винятком гідрокарбонатного, з північного заходу на південний схід.

У складчастих областях (Карпати, Гірський Крим) ця зональність дещо згладжена: води мають високу мінералізацію з перевагою іонів кальцію і гідрокарбонатів.

На фоні загальної природної зональності складу підземних вод істотні зміни в гідрохімічну обстановку вносять антропогенні фактори. Підземні води на відміну від поверхневих, більш захищені від впливу наслідків господарської діяльності. Ступінь захищеності підземних вод визначають за критеріями, які наведені в табл.5.2.

Таблиця 5.2

Умовні категорії захищеності підземних вод від вертикального проникнення хімічного забруднення [37 ]

Категорія захищеності	Ґрунтові води			Напір води
	Товща витриманих водотривких шарів зони аерації (м)			Товща глин першого від поверхні витриманого водотриву
	глини	суглинки	чергування глин і суглинків
Захищені	>10	>10	>(5+50)*	>10
Умовно захищені	3-10	30-100	<(5+50) або >(1.5+15)	3-10
Незахищені	<3	<30	<(1.5+15)	<3

*Перша цифра – товща глин, друга – суглинків.

Найбільші площі захищених підземних вод спостерігаються в Полтавській (95,3%), Одеській (81,1%) та Чернігівській (77,4%) областях. Найбільші площі незахищених основних водоносних горизонтів трапляються в Закарпатській (91,2%), Івано-Франківській (82,2%), Донецькій (81,6%) і Луганській (68,8%) областях. У цілому в Україні площа захищених основних водоносних горизонтів становить 39,6%, незахищених – 36,2%, а умовно захищених – 24,2%.