Знаки Зодіаку на єгипетському саркофазі

 

Давні єгиптяни вірили у життя після смерті. Для померлих фараонів вони возводили гробниці-піраміди, і ставили туди все, що могло пригодитися в іншому житті, - одяг, меблі, прикраси, особисті речі.

Єгипетське суспільство розглядало земне життя як тимчасове існування, на відміну від замогильного світу, тому культова архітектура створювалася з більш міцного матеріалу, ніж житлові будівлі і палаци. Могили багатих єгиптян прикрашені всередині ліпленням, живописом і барельєфами. 

Перші піраміди були ступінчастої форми і оліцетворяли сходи, по яких фараон підіймається до бога сонця Ра. Пізніше почали зводити піраміди з рівними гранями, які символізували промені сонця.

Сфінкс	Піраміда Джосера

Життя після смерті

В період Давнього царства загробне життя вважалось тільки уделом фараонів. Але поступово всі єгиптяни почиали вірити, що їм також буде дана можливість потрапити до потустороннього світу. Для цього було необхідно зберегти тіло, а також витримати випробовування, які дозволять смертним увійти у царство Осіріса.

«Книга мертвих» Хунефера. «Суд Осіріса». Папірус. Близько 1310 р. до н. е. Британський музей. Лондон

Потреба у відпочинку знаходила відображення в організації комфортних умов при плануванні палаців і житлових будинків: це демонструє наявність внутрішніх перистильних двориків, оточених галереями, що захищали від сонця, і гіпостильних залів. В палацах були і двори-сади. Житлові будинки включали велику кількість кімнат, побутових приміщень. Навколо житлових будівель розташовувалися господарські споруди, невеликі штучні водоймища, від яких вели доріжки до саду і альтанок.  

Єгиптяни були першим народом, котрий споруджував великі кам'яні будинки з обширними залами, які підтримувалися колонами і освітлювалися зверху бічним світлом. Такою є зала Карнакського храму у Фівах, площею 5 тис.м², підтримувана 134 колонами, із котрих окремі сягали 21 м.

Одним з найкомфортабельніших будинків був Будинок візиря Нахта.

Будинок візиря Нахта, Стародавній Єгипет. 1- кімната сторожа, 2 - вестибюль, 3- восьмиколонний зал, 4-прийомний зал, 5- спальні, 6-ніші для ліжок, 7-підсобні приміщення.

В плані житловий будинок був прямокутником, за винятком кімнати сторожа (1) з сходами. Першим приміщенням був вестибюль (2) з дерев'яною колоною в центрі, з якого можна потрапити в довгий восьмиколонний зал (3). Такий же зал, але з шістьма колонами розміщувався в західній частині удома. В центрі був приймальний зал (4) — найвищий, з вікнами під стелею. До приймального залу примикала квадратна спальня (5) з нішами для ліжок (6). В різних частинах будинку розташовувалися підсобні приміщення 7, в західній його частині знаходилася ванна кімната.

Особливу увагу надавалася палацовій архітектурі. Для створення цих будівель  застосовувались високоякісні породи дерева - кедр та інші.  Палаци розділялися на житлову і офіційну частині. Палац включав парадні зали, зали для бенкетів, спальні, умивальні. В палацах обов'язковими були сади з альтанками і ставками, був звіринець з дивовижними тваринами, пташник. Палаци мали різноманітне декоративне оформлення: розпис по стінах, рельєфи.

У Давньому Єгипті з'явилися і перші меблі для відпочинку (стільці, лави, ліжка), що мало змінилися з тих пір.

У прийомних залах палаців і в будинках багатих єгиптян меблі були представлені в основному різними кріслами, дуже простенькими, подібними до квадратного ящика зі спинкою, висота якої була розміром з долоню. Але таку простоту компенсували цінність та досконалість роботи.

Більш елегантні і зручні ажурні крісла мали чотири ніжки у вигляді лев’ячих лап, високу спинку і підлокітники. Але для фараона або цариці цього було недостатньо. Спинки їх крісел, а також підлокітник зсередини і ззовні прикрашались сценами класичного репертуару, виконані за допомогою різноманітної техніки (різьблення по дереву, тиснення шкіри, чеканка по золоту, сріблу або міді з інкрустаціями із дорогоцінного каміння).

У єгиптян в побуті були два види табуретів. Найпростіші з них мали вертикальні ніжки, більш розкішніші – ніжки, що перехрещуються у вигляді букви Х і закінчувалися головами качок.

Табурети. Малюнок з книги Монте “Повсякденне життя єгиптян”.

Підлогу устеляли циновки, і повсюди лежала велика кількість подушок: їх підкладували під спину і під ноги тих, хто сідав у крісла. Коли гостей збиралося більше, ніж у будинку було крісел, ті хто запізнився і ті що молодші, сідали на подушки або прямо на циновки на підлозі.

В давні часи єгиптяни використовували посуду двох видів: щоденну – із глини та святкову – із каменю. Остання в основному виготовлялась із чорного або синього сланцю, алебастру, дещо рідше – із вкрапленого мармуру, граніту. З цих різноманітних матеріалів вироблялись кубки, бокали, чаші, тарілки, глечики, дзбанки, миски і т.д. Більш досвідчені майстри прикрашали свій посуд рельєфними сітками або надавали йому форму човна або тварини.

     У давні часи Єгипет вважався не лише осередком пам'яток культури, про що свідчать виявлені численні написи на пірамідах, залишені екскурсантами і туристами античності, але й лікувальним курортом. Ці потреби спонукали владу займатися спорудженням наметових містечок, павільйонів, усіляких будинків і споруд для подорожуючих, а також організацією їхнього харчування та побутового обслуговування. Накопичені знання і досвід спорудження об'єктів розміщення, які зафіксовані в історії Стародавнього Єгипту, з успіхом використовувалися пізніше в спорудженні подібних об'єктів греками і римлянами.