1.3. Вимоги до програмного забезпечення гіс

Основними вимогами до ГІС є повнота, охоплення всіх сторін інформаційного, програмного, технічного забезпечення, які зустрічаються в процесі експлуатації системи.

Система повинна бути комплексною. Основні переваги геоінформаційних технологій у порівнянні з традиційними методиками полягає у можливостях спільного аналізу великих груп параметрів у їх взаємозв’язку, що природно, дуже важливо для включення складних географічних явищ і процесів. Необхідна природна взаємна ув’язка блоків – ГІС повинна імітувати технологію досліджень. Система повинна бути відкритою, забезпечуючи легкість модифікації і експлуатації до нових умов для підтримки її на сучасному рівні.

АгсGIS є системою програм, що масштабується, для створення, управління, інтеграції, аналізу і розповсюдження географічних даних на будь-якому рівні, від індивідуума до величезної розподіленої корпорації. Версія 9.1 представляє повнофункціональну інтегровану систему, розроблену з урахуванням побажань широкого круга користувачів.

Система правління базами даних (СУБД) базується на використанні певної моделі даних, яка відображає взаємозв'язок між об'єктами. У використовуваній моделі даних об'єкти та взаємозв'язок між ними подано за допомогою таблиць (реляційна модель даних). Взаємозв'язки також розглядаються як об'єкти. Використовувана модель даних (СУБД) повинна задовольняти такі умови:

- база даних повинна легко розширюватися при реорганізації та розширенні предметної зони;

- база даних має легко змінюватися при зміні програмного та апаратного середовища;

- дані до включення у базу даних слід перевіряти на достовірність;

- доступ до даних, які розміщуються в базі даних, повинні мати лише особи з відповідними повноваженнями;

- дані мають розміщуватись у форматах, доступних для використовуваної ГІС.

1.4. Вимоги до апаратного забезпечення гіс

Геоінформаційні системи базуються на певному наборі технічного обладнання, основними функціями якого є забезпечення роботи програмних ГІС-продуктів і допоміжних програм, збереження масивів цифрових даних, забезпечення збору і введення даних, представлення готової інформації. Комплекс електронних і електронно-механічних пристроїв, призначений для технічної підтримки працездатності ГІС, називається апаратним забезпеченням ГІС [11].

Основним елементом географічної інформаційної системи є апаратна частина, до якої входить:

- комп'ютер - сервер баз даних;

- виробничі комп'ютери для співробітників;

- сканер, для конвертації карт і документів у цифрову форму для Digitals;

- плотер або принтер, які використовують для подання результатів;

- міжкомп'ютерні комунікації, які забезпечують зв'язок з локальними і глобальними мережами або телефонними лініями з використанням "модема".

2. Дослідження, оцінка та просторове моделювання показників родючості грунтів Херсонської області

   1. Характеристика вивчаємих показників

Гумус – це складний динамічний комплекс різних специфічних ґрунтових органічних сполук. Гумус складає 60-90 % органічної частини ґрунту, крім торфових [5].

Гумусні речовини поліпшують фізичні властивості грунту. Грунти з високим умістом гумусу мають широкий діапазон фізичної стиглості, тобто їх можна обробляти в широкому інтервалі вологості. Такі грунти потребують менших затрат на механічний обробіток.

Гумус є основним джерелом поживних речовин та енергетичним матеріалом для більшості ґрунтових мікроорганізмів. Він уповільнює процеси вимивання поживних речовин з кореневмісного шару, підвищує ефективність мінеральних добрив, тепловий режим ґрунту. Продукція, вирощена на збагачених гумусом ґрунтах, має вищу якість, рослини характеризуються підвищеною стійкістю до хвороб та шкідників. Вміст гумусу в ґрунтах коливається в широких межах. Найбільше його в чорноземах, найменше в сіроземах та дерново-підзолистих ґрунтах [5].

Особливого значення набуває оптимізація фосфатного режиму живлення рослин, яка зумовлена активною участю фосфору у процесах фотосинтезу, утворенні ядра і поділі клітини, забезпеченні енергією процесів синтезу органічних сполук.

Під впливом фосфатів прискорюються процеси біологічного циклу розвитку рослин, підвищується їхня стійкість до негативного впливу посухи.

Встановлено, що характерною особливістю фосфору є швидке поглинання його грунтом, тому рослини використовують фосфати не з добрив, а зі сполук, які утворились під час взаємодії добрив з ґрунтом. Фосфатний режим ґрунту визначається розчинністю фосфатних сполук ґрунту і внесених добрив. Найбільш поширеною є оцінка рухомості іонів у ґрунті за фактором ємності (кількості іонів, мг/кг ґрунту, що переходить у різні витяжки) [5].

Калій – важливий елемент для оптимального росту рослин, а отже, і для отримання високих врожаїв та підтримання високого рівня родючості ґрунту. Аналогічно фосфору, розрахунки вмісту калію роблять у вигляді оксиду К₂О [5].

Вміст і форми калію в ґрунті визначаються гранулометричним складом, природою глинистих мінералів і ступенем їх вивітреності. В ґрунтах важкого гранулометричного складу валовий вміст калію може досягати 2 % і більше. Значно менше його в ґрунтах легкого гранулометричного складу. Основна частина калію в ґрунті входить до складу кристалічної решітки первинних і вторинних мінералів, тобто знаходиться в малодоступній для рослин формі. Деякі з цих мінералів (біотит, мусковіт) віддають калій досить легко і є джерелом мобілізації доступного калію [5].

У регулюванні калійного режиму ґрунту першочергове значення мають зміни вмісту доступного для рослин калію і швидкість переведення його загальних запасів у доступну форму. Підвищення вмісту доступного для рослин калію здійснюється внесенням добрив з урахуванням особливостей їх впливу на ґрунт [5].

Більшість ґрунтів важкого гранулометричного складу містять достатню кількість калію. Однак рослини не завжди можуть використати ці запаси через їх низьку доступність. Тому на таких ґрунтах також необхідно вносити калійні добрива.