19. Стратегія упр-я персоналом

Стратегія упр-я персоналом п-ва пол. у визнач-і с-ми добору, відбору, розвитку кадрів; план-я, організування, контролю д-сті п-ва загалом і його підрозділів. Стратег. цілі персонал-стратегій передбачають: вибір концепції персоналізації, персоніфікації стратег. менеджменту п-ва; визначення місця і ролі підс-ми упр-я персоналом як частини заг. с-ми упр-я; форм-я кадрової стратегії, політики, «кар'єрних стратегій» з урах-ям особливостей труд. потенціалу п-ва; ств-я с-ми підготовки фахівців відп. до специфіки д-сті і напрямів розвитку п-ва; упр-я персоналом як поєднання принципів стратег. і поточної д-сті, індивід. та колект. впливу, комплексного розв'язання проблем оплати та дисципліни праці, її захисту, безпеки та гігієни тощо; форм-я ефект. комунікацій, заснованих на позит. відносинах усередині і за межами п-ва; дотримання чинного зак-ва щодо регул-я труд. відносин; розроблення планів і програм розвитку персоналу п-ва.

До типових стратегій упр-я персоналом відносять: 1) стратегію добору і навчання (добір і навчання персоналу; переміщенні співробітників відп. до заг. і функц. стратегій; організація безперервного навчання; організація роботи аналітичних центрів добору і розвитку персоналу та ін.); 2) стратегію винагороди і мотивації (форм-я корпор. цінностей, оцінювання персон. внеску в заг. рез-ти; с-ма участі у прибутках; впровадження нематер. важелів мотивації та ін.); 3) стратегію форм-я труд. відносин (участь персоналу в упр-ні; відносини із профспілками; адаптація до с-ми держ. регул-я труд. відносин та ін.); 4) стратегію упр-я персоналом (план добору, найму, навчання, перекваліфікації, стимулювання працівників відп. до потреб, зумовлених організац. змінами).

32. Стратегія лідирування у диференціації

Стратегія диференціації (Д.) – пол.. в орієнтації д-сті під-ва на ств-я унікальних продуктів, які є важливими для достатньої к-сті споживачів. Д. – процес посилення конкурентоспр-сті за рах. ств-я додатк. властивостей та можливостей охопити більший спектр потреб. Лідирування в Д. грає роль бар’єра на вході в галузь, оскільки захищеність відомими торг марками та висока якість товарів, що виготовляються, обмежена к-сть споживачів, які готові сплачувати за відмінність продуктів, обмежують приваблість ринків із лідерами у диференціації.

Д. може виявлятись: -у специф. хар-ках товару; у різном. послугах, ща надаються після продажу, у забезпеченні запасними частинами; інженерний дизайн і виготовлення за замовленням; широкий спектр моделей, розмірів і цін; надійність та безпечність, технолог. лідирування у методах виготовлення, якості, і екологічності в-ва і споживання; завершена товарна лінія та всі види послуг; унікальність виробів за стилем, модою. Особливості: - для конкурентів: лідер Д. захищений від суперників наявністю торгових знаків відомого імені виробника; - для споживачів: продукція високої якості, яка задовольняє конкр. потреби споживача, підвищує його лояльність; - для постачальників: високі ціни кінцевої продукції дають змогу встановл зв’язки з сильними постачальниками, які пропонують якісну сировину і матеріали; - для потенц. конкурентів: Д. грає роль бар’єру входу в галузь; - для товарів-субститутів: нееластичність попиту за ціною та індивідуальність сприйняття споживачами якості, лояльність споживачів до продукції відомих виробників захищають під-во від загроз з боку замінників.

Ця стратегія має переваги, якщо: є багато способів Д. продукту; *різноманітність продукції сприм-ся споживачами як цінність; *є можливість викор-я товару різними способами, що відображає потреби покупців; *стратегія викор-ся небагатьма під-вами в галузі; *під-во може запропонувати унікальні властивості продукту, техн.. переваги виготовлення, кращий сервіс; *є можл-сть конкурувати по одному ключовому товару, здійснюючи Д. по ньому.

Ризики стратегії Д.: - високі ціни на товар можуть згодом перестати ототожнюватися з додатк. перевагами і покупець млже орієнтуватись на купівлю дешевших товарів; - споживач може дійти висновку, що стандартизовані товари зручніші у споживанні, ніж диференційовані, особливо, коли це пов’язано з легшим комплектуванням; - конкуренти здатні імітувати продукти лідера у Д.; - поява продуктів, що кардинально відрізняються від базового для задоволення тих самих потреб.

Осн. шляхи реалізації стратегії: матер.-техн. забезпечення тих ланок, які зд. найсильніший вплив на якість кінцевого продукту компанії; ств-я товару пов’язане з новими дослідженнями і розробками, які дозволяють поліпшити дизайн виробу, його хар-ки, розширити сфери кінцевого викор-я, скоротити час розробки нових моделей забезп безпеку виробів, вторинну переробку використаних товарів; вир. процес орієнтований на дослідж-я розробки викор-я кращих технологій забезпечення якості, скорочення браку продукції, збільшення строку життя товару; - забезп-я с-ми розподілу, яка дозволяє прискорити доставку, вчасно виконувати замовлення, скоротити складські площі; вдосконалення обслуговування клієнтів, гарантії, швидке викон-я замовлення, частіші контакти з клієнтом, повна інф-я про товар.

33. Стратегія матеріально-технічного забезпечення— тип забезпечувальної стратегії, яка спрямована на керований розвиток і вдосконалення ресурсного потенціалу підприємства (кількісного й якісного нагромадження виробничого потенціалу); існує у вигляді довгострокової стратегічної програми(або плану з виокремленням підрозділів, які стосуються управління окремими ресурсними стратегіями щодо матеріально-технічних ресурсів), сформованої з метою створення конкурентоспроможної виробничо-управлінської системи.