1.Бар*єри стратегічного планування та способи їх подолання

2.Виконавці, задіяні у стратегічному управлінні

3.Виробнича стратегія

4.Внутрішнє середовище організації

5.Забезпечення виконання стратегічних планів, проектів та програм.

6.Загальний процес стратегічного управління

7.Загальні конкурентні стратегії

8.Загальні стратегії організації

9.Зміст та структура стратегічного плану

10.Зовнішнє середовище організації

11.Класифікація цілей

12.Конкурентноспроможність підприємства

13.Конкурентноспроможність продукції

14.Маркетингова стратегія

15.Маркетингова стратегія

16.Мета та принципи стратегічного планування

17.Основні підходи до розуміння середовища господарської організації

18.Особливості стратегічного управління

19.Поняття місії організації

20.Поняття стратегічного управління

21.Продуктові стратегії

22.Проміжне середовище (середовище завдань) організації

23.Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні

24.Стратегії розвитку науково-досліних та проектно-конструкторських робіт

25.Стратегічні групи конкурнтів.

26.Стратегія «лідирування на основі зниження витрат (цін)»

27.Стратегія диверсифікації

28.Стратегія зменшення

29.Стратегія зменшення розмаху диверсифікації

30.Стратегія і стратегічний набір

31.Стратегія концентрації

32.Стратегія лідирування у диференціації

33.Стратегія матеріально-технічного забезпеченння

34.Стратегія неспорідненої та конгломерованої диверсифікації

35.Стратегія переорієнтаці

36.Стратегія форсування

37.Сутність категорії «конкурентноспроможність»

38.Суть стратегічного мислення

39.Фінансові стратегії

40.Функціональні стратегії

1.Бар'єри стратег. план-я  (СП) та способи їх подолання.

Існує багато об'єкт. і суб'єкт. факторів, які не дають змоги широко застос. с-му СП, досягати високого ступеня обґрунтованості планів та забезпечувати необх.  рівень їхнього викон-я. Ці фактори можна згрупувати так: 1−нерозвиненість теорет. і методол. засад розробки взаємопов'язаної с-ми планів;  2−неспроможність вир.-управл. с-ми сприймати вимоги зовн. та внутр. середовища та адекватно реагувати на них, застосовуючи с-му СУ; 3−низька кваліфікація керівників і персоналу план. служб, які не знають суч. методів план-я або не вміють їх застос.

Хар-ка бар'єрів СП: 1− Негативний досвід. У посткомуніст. країнах накопичено негат. досвід директивного планув-я, яке було проявом переважно командно-адміністр., а не ек. методу керівництва. Відмова від застарілих прийомів і методів план-я взагалі призвела до припинення план-я на рівні п-ва, крім деяких операт. планів для виробн. підрозділів та короткостр. планів для окремих управл. рішень. 2−Нерозвиненість теорії та методів планув-я у вітч. умовах. Св. досвід не дає відповідей на всі питання, потребує адаптації досвіду до укр. умов.  3−Складність, невизначеність середовища. Нестаб. та невизначеність процесів, що відб. в ек-ці Укр., ускладнює процес СП. 4−Небажання встановлювати цілі та оприлюднювати стратегії, з таких причин: *складність процесу цілевстановл-я та цілереалізації; *небажання брати на себе відпов-сть за наслідки досягнення чи недосягнення мети;  *відсутність знань і здібностей для встановл-я цілей, а також відсутність у с-мі мотивації засад, які б сприяли усуненню цих недоліків; *свідома відмова від стратег. визначеності в д-сті, яка пояснюється перевагами «ручного управління», що є практично синонімом безконтрольної д-сті. 5−Опір змінам. У процесі перетворень, які має здійсн. кожна орг-ція, посилюється роль соц.-психологічної складової процесу управл-я, яка проявляється у спробі персоналу запобігти змінам і надалі викор. звичні хар-ки с-ми. Розр. особистий, груповий опір та опір орг-цій. Чим більше змін має відбутися, тим більшого опору змінам слід очікувати. Управл-я опором - це процес забезп. розвитку планув-я та с-ми загалом. 6−Обмеження (матеріальні, часові). Крім реальних обмежень, навіть усвідомлення їх існування відіграє роль бар'єра в процесі планув-я, оск. для більшості керівників планув-я є синонімом «зайвої роботи», оск. визнається неможливим розробити якісний план через велику к-сть «непереборних» обмежень.

 До заг. обмежень можна віднести: *урядові заходи щодо рег-я окремих галузей, видів д-сті тощо: екологічні норми та обмеженість певних видів ресурсів, у т. ч. людських певного рівня кваліфікації; *високий рівень конкур. в галузі або на певній території; *нерозвиненість методів сучасного планув-я та нестача інфо. тощо. Час і гроші - це осн. обмеження в планах, однак ці параметри разом з метою є критеріями, що здебільшого визначають і якість планів. До деякої міри вони є взаємодопов. чинниками: *можна зекономити час, сплативши гроші за інфо. про ринок замість того, щоб проводити маркетингові дослідж. самостійно; *можна зекономити гроші, якщо за рахунок кращої орг-ції робіт зменшити час на виконання роботи (напр., завдяки кооперуванню). У заг. вигляді план є інструментом, за доп. якого впорядковується у часі перелік робіт з певними витратами, які необх. виконати для досягнення цілей. Бар'єр полягає в тому, що дуже важко пов'язати послідовність робіт, виконавців і співвиконавців, пам'ятаючи про необхідність економії часу та витрат.

Подолання бар'єрів: 1−Початок процесу подолання бар'єрів «згори». Кожен керівник має усвідомити важливість планув-я й планового розвитку керованої ним с-ми. Тому управлінці мають вивчати методи формулювання місії, формув-я стратегій, розробки планів і програм. 2−Визнання існування обмежень. Визнання того, що планув-я не є універсальним засобом негайного розв'язання проблем п-ва, сприяє розробці с-ми планів та програм.Плани мають містити перелік заходів щодо пом'якшення або уникнення обмежень. 3−Встановл-я ефективних зв 'язків (із зовн.середовищем та всередині орг-ції). Проблеми розробки та виконання планів можна розв'язати лише за доп. добре налагоджених комунікац. зв'язків між підсистемами п-ва, іншими орг-ціями, які встановл., розвиваються та посилюються (або скорочуються й розриваються) в процесі розробки планів, особливо довгострокових. 4−Участь усіх підсистем п-ва у плануванні. Дійові та обґрунтовані плани треба розробляти за участю всіх зацікавлених підсистем усередині п-ва та інших орг-цій, які надають необх. інфо., беруть участь в узгодженні інтересів, висувають пропозиції щодо змісту планів і механізмів їхнього виконання. При розробці планів, доцільно залучати якомога більшу к-сть фахівців — представників різних зацікавлених сторін. 5−Контроль, аналіз та вдосконалення планув-я. Динамічне середовище створює умови, за яких коригування планів є необхідним. На етапі розробки планів треба передбачити процедури внесення змін (за яких умов, хто, в який термін і в якому порядку має право внести зміни). 6−Розробка альтернативних планів та порядку їх застос. Гнучкість того чи іншого плану також має певні межі. Відхилення від прогнозованих подій можуть бути досить значними.