9. Що є спільне, а що – відмінне в поняттях “етнос”, “національність”, “нація”?

Народ, нація, етнос. Названі поняття хоч і вживають часто як синоніми, проте мають істотні відмінності. Так, етнологічне «народ» і «нація» — ідентичні поняття, що визначають біологічне походження групи людей, але в соціально-політичному аспекті вони не є тотожними.

Народ — це біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'язками: з сім'ї виросла родина, з родини — рід, рід перетворився на плем'я, плем'я — на народ. Якщо народи існували з давніх-давен, то нації викристалізувалися лише в XVII—XVIII ст.. На відміну від народу, нація не дана природою, а народжується історично.

Етнос — це стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу, зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості.

Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато які етноси втрачають спільність території (наприклад, українці живуть зараз у багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя). Там вони утворюють етнічні групи (національні меншини), що входять до єдиної нації тієї чи іншої країни.

Отже, нація складається на основі певного етносу, до якого потім приєднуються представники інших етносів, що живуть на відповідній території та пов'язані між собою певним типом соціально-економічних відносин.

існують два поняття нації. 1) це нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. 2) нація як народ, етнос, який переріс у націю.

За сучасних умов вершиною розвитку соціально-етнічної спільності є нація. Нація — політичне, державко організований народ.

Національність — це належність людини до певної спільності.

10. Соціальна політика. Формування середнього класу – необхідна умова соціального розвитку України. Якою є соціальна політика сучасної України?

В політології соціальна політика розглядається як особливий напрямок діяльності суб’єктів соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих соціальних потреб та інтересів людей і соціальних спільнот.

Соціальна політика — це діяльність владних структур, інших суб’єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

саме середній клас — передумова й чинник як соціально-політичної та економічної стабільності суспільства, так і його громадянської, соціально-політичної активності. З економічної точки зору — це основний платник податків, отже — внутрішній інвестор, який визначає параметри внутрішнього ринку, включаючи виробництво. З політичної — середній клас визначає електоральні переваги, моральні стандарти й ціннісні орієнтації суспільства. З соціальної — визначає стандарти його, суспільства, життя. Визначаючи все це, середній клас є основою громадянського суспільства, гарантом дотримання демократичних прав і свобод громадян і базою так званої «вертикальної мобілізації суспільства», простіше кажучи — долучення до вищого класу, як через входження до структур вищої державної влади, так і через зростання доходів