7. Взаємозв’язок політики і економіки як механізмів регуляції суспільного життя. Назвіть особливості їхнього прояву в Україні.

Відносини між політикою та економікою, як дово­дять теоретичні розробки західних та вітчизняних полі­тологів, слід розглядати не в розрізі залежності політи­ки від економіки (марксистський підхід), а з огляду на їхню взаємозалежність і взаємопов'язаність. Суть економічної політики в демо­кратичних державах полягає в підтриманні адекватного її можливостям економічного розвитку, орієнтованого на забезпечення зайнятості населення; в застосуванні гнуч­кої системи оподаткування; у використанні ефективних важелів стимулювання виробництва (кредитування та ін­вестиції).

Отже, можна сказати про те, що влада може впливати на економіку як позитивно, так і негативно.

Економічна політика – це свідома, цілеспрямована діяль-ність державних органів, політичних партій та суспільних організацій в економічний сфері, що здійснюється в інте-ресах суспільства.

Вироблена економічна політика передбачає вирішення двох завдань:1) головні цілі, на досягнення яких зорієнтований розвиток народного господарства;2) засоби, які треба мобілізувати для досягнення поставлених цілей.

Політика активно втручається в суспільне життя і може впливати на економічний прогрес у трьох напрямах:

• сприяти його розвитку;

• стримувати суспільний прогрес, у тому числі економічний розвиток;

• суперечливо діяти на економічний прогрес, прискорюючи його в одному напрямі і стримуючи в іншому.

8. Коли виникла національна проблема, які причини її появи та основ.Форми її розв’язання?

Неврегульованість відносин між націями як в окремих державах, особливо багатонаціональних, так і між різними країнами, загострює національні проблеми, котрі породжують довготривалі міжнаціональні конфлікти, війни, потоки біженців, несуть горе й страждання окремим людям і цілим народам. Як наслідок — національна проблема набуває глобального, планетарного характеру. Національна проблема існувала завжди - розпочалася ще з рабовласницького ладу і тривала в епоху феодалізму, в період розпаду феодалізму та утвердження капіталізму, коли відбувалося становлення націй.

За часів тоталітаризму склався негативний стереотип укр.. національної ідеї. Національна ідея проголошувалася несумісною з інтернаціоналізмом, що фактично був політикою русифікації. Сутність інтернаціоналізму полягає не в підкоренні національних інтересів інтернаціональним, а в їхньому узгодженні.

У тісному зв'язку з національною ідеєю перебуває проблема націоналізму, що вивчається спеціальними науками: етно-політологією та етносоціологією. Вони розглядають націоналізм не лише в негативному плані, а й як природний закономірний рух народу на захист і утвердження своєї самобутності. У даному разі націоналізм є основоположним політичним принципом державного устрою більшості країн світу. Тому з націоналізмом як принципом політичного устрою не варто боротися, оскільки така боротьба буде марною та безперспективною. Українське національне питання має сьогодні два взаємопов'язані аспекти - становище і перспективи українців.

Форми розв’язання: надання автономій регіонам з переважаючим відсотком певних національностей, проведення демократичної політки у відношенні біженців.