Тема 2. Політика як суспільне явище

1. Визначте сутнісні ознаки категорії «політика». Як вони виявлься в укр політиці?

Політика (гр. politike — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі інших важливих сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо. Термін політика вперше був використаний у творі Аристотеля про державу, правління й владарювання, який називався «Політика».

У літературі існує безліч понять політики. Арістотель, наприклад, стверджував, що «політика» це цивілізована форма спільності, яка служить для досягнення «загального блага» і «щасливого життя». Макіавеллі визначав політику як «сукупність засобів, які необхідні для того, щоб прийти до влади і корисно використовувати її».

Визначення політики можна розбити на групи:1) Соціоло-гічні визначення політики. (соціологічний підхід і виражаються через суспільні явища: економіку, право, мораль, культуру, релігію і т.д.) 2)Субстанціальні визначення політики. Політика визначається як дії направлені на отримання, утримання і використання влади.

3)Науково сконструйовані визначення політики. Фактично це інтерпретації характеризують політику як процес підготовки, ухвалення практичної реалізації обов'язкових для всього суспільства рішень.

2. “Політичне життя суспільства” як загальна систематизуючи політологічна категорія. Характерка політичного життя сучасної Укрни.

Політичне життя - це сукупність усіх політичних явищ, що функціонують у суспільстві. Воно включає:соціальні суб’єкти, їх відносини та діяльність;політичні інститути;політичні норми та принципи;політичну свідомість та культуру; політичну владу.

Політичне життя суспільства характеризується суперечливою єдністю стабільності та динамізму.

Стабілізуючим фактором тут є політичні відносини, а політична діяльність спрямована на їх перетворення.

Розглядаючи особливості політичного життя у сучасній Україні можна виділити декілька її особливостей:

Україна знаходиться у перехідному стані від тоталітарної до демократичної системи. Вона - посттоталітарне суспільство.

В Україні немає єдності нації. Суспільство розколоте з таких питань як незалежність, демократія, ринок, приватна власність, форми державного управління, мова та інше.

Переважна більшість українських політиків формально проголошують свою належність до демократії. Але, нажаль, вони не володіють відповідними засадами культури компромісів.Немає єдиної стратегії оновлення суспільства. Недостатній рівень політичних знань. Важка соціально-економічна ситуація відбивається у світогляді людей. Але, у свою чергу, призводить до краху ідеалів, цілей, віри тощо.

3. Основні види та напрямки політики.

Політика (гр. politike — мистецтво управління державою) – це сфера людської діяльності, що зв’язана відносинами як між окремими індивідами, класами, групами, народами, державами.

Виокремлюються такі провідні види політики: правову, економічну, соціальну і гуманітарну.

Під правовою політикою будемо розуміти систему цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами, насамперед— державою у правовій сфері суспільства.

Здійснюється правова політика головним чином через органи держави, закони та інші правові акти.

Правова політика реалізується у вигляді політико-правових документів та конкретних ідей, спрямованих на їх реалізацію.

Під економічною політикою будемо розуміти систему цілей і засобів їх досяг нення певними політичними інститутами та економічними організаціями (переважно міжнародними) в економічній сфері суспільства.

Під соціальною політикою розуміють систему цілей і засобів їх досягнення по літичними і державними інститутами з регулювання соціальної сфери суспільства, соціальних відносин відповідно до сукупності політичних установок, принципів, рішень та ідей, спрямованих на задоволення соціальних інтересів і потреб особистостей, соціальних груп, класів та ін.

Гуманітарна політика має розглядатися як система цілей і засобів їх досягнення політичними і державними інститутами з управління та регулювання духовною сферою суспільства.

Тут мова йде про культурну, етнонаціональну, освітню, наукову, інформаційну та інші види політики, спрямовані на всебічний розвиток людини як особистості, забезпечення її конституційних прав і свобод.

Напрями політики різноманітні за змістом та політичною значимістю, їх можна класифікувати так:

за сферами життя (інвестиційна, фінансово-кредитна, кадрова, регіональна, екологічна, бюджетна, монетарна);

за часом дії (довго-, середньо- та короткострокові);

політичною та соціально-економічною значимістю.