3. Роль і місце засобів масової інформації у формуванні громадської думки.

Громадська думка — відображення ставлення народу (в цілому або окремих спільнот) до влади, її діяльності, політики.

Громадська думка може бути єдиною, монолітною, моністичною, виражати волю всього народу, але частіше вона має плюралістичний характер: окремі спільноти (со­ціальні, етнічні, професійні, вікові) можуть мати свої підходи, погляди та вимоги. Тоді постає питання про формування громадської думки більшості на основі узго­дження поглядів, досягнення консенсусу між різними верствами населення.

ЗМІ виконують важливу функцію — гро­мадського, суспільного контролю за діяльністю влади, всіх її гілок, установ, посадових осіб, а в разі виявлення помилок, прорахунків мобілізують громадську думку на боротьбу проти цих явищ. Внаслідок цього нерідко вини­кають хвилі протесту, які набувають різних форм: публі­кації на підтримку критичних виступів, депутатських запитів у парламенті, страйки, мітинги, демонстрації, пі­кетування тощо.

Оскільки головне завдання влади — підпорядкуван­ня людей своїй волі, а ЗМІ володіють потужними мож­ливостями впливу на їх свідомість і поведінку, це дає до­статні підстави розглядати ЗМІ як «четверту владу».

Впливаючи на владу, формування громадської думки, ЗМІ є важливим інструментом соціального управління, їхня роль особливо залежить від умов діяльності — існу­ючого політичного режиму.

4. Чим відрізняється структура цінностей класичного лібералізму від структури цінностей неолібералізму?

Лібералізм (Локк, Кант, Сміт) - Політична та ідеологічна теорія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

• Головна ідея – створення умов для розвитку капіталізму; свобода особи, промислової конкуренції, недоторканність приватної власності; Свобода друку, гласність, перевага надається потребам і правам окремої людини, але свобода має обмежуватись правовими державними порядками, які повинні гармонізувати відносини громадян; засудження революцій;

• Шлях розвитку суспільства – соціальна революція, реформування різних сторін суспільного життя;

• Плюралізм, розподіл влади, верховенство закону;

• Компроміс, консенсус у розв’язанні найважливіших політичних проблем;

• Усі закони і цінності людина створює сама.

Неолібералізм (Кейнс, Хайєк, Даль, Рузвельт) – сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізації нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатистський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва.

• Держава має стати помічником людей: запобігати соц.конфліктам, втручатись в економічне життя регулювати бюджет, планування, податки; збереження змішаної економіки; рівноправність різних форм власності; держава контролює ринок, його розвиток; поділ влади; прийняття рішень у всіх представницьких органах на підставі демократичних норм; ідея державного захисту підприємства, ринку і конкуренції від монополізму; соціальний захист громадян.