9. Основні етапи розвитку політичної науки.

Історично першою формою пізнання політики була релігійно-міфологічна, панували уявлення про божественне походження влади і суспільно-політичного устрою.

З середини 1 тисячоліття до н. ери посилюється процес раціоналізації політичних поглядів, вони набувають філософсько-етичної форми. Від релігійно-етичної форми політичну науку звільнив Макіавеллі. Він розглядав політичні процеси як природні, що відбуваються не з Божої волі, а відповідно до певних об'єктивних закономірностей. Великий внесок у звільнення політики й політичної думки від теології і церковної моралі зробили Гоббс, Спіноза, та ін. Вони аналізували проблеми походження, сутності, призначення і форми держави, розробляли теорію суспільного договору, ідеї народного суверенітету, свободи і рівності, природного права тощо.

Істотний внесок у розвиток політичної науки, ідей конституційного ладу, республіканської форми правління, ліберальної демократії був зроблений у період Великої французької революції, війни за незалежність США наприкінці XVIII ст., революцій XIX ст. У другій половині XVIII — першій половині XIX ст. були сформульовані найважливіші підходи, що стали основоположними в розробленні політичних теорій і концепцій сучасності.

Процес формування й виокремлення політології із загальної системи соціальних і гуманітарних наук припав на кінець XIX — початок XX ст.В 30 - 50-ті роки центр тяжіння переноситься на емпірично спостережувану політичну поведінку людей, а згодом і на владні відносини між ними.

10. Теоретичний та прикладний аспекти сучасної політичної науки.

Значення політології слід відзначити за двома напрямами: теоретичним і практичним.

Пізнання політики на теоретичному рівні дає можливість з’ясувати й смислову сутність, закономірності, сформувати понятійний апарат і цим самим створити передумови для аналізу її практичних аспектів. На основі пізнання світу політики людина формує своє ставлення щодо неї і свою громадянську позицію. політологія виступає важливою складовою громадянської освіти і відповідає за внутрішнім змістом і зовнішніми формами її принципам і завданням.

Політологія надає глибокі знання механізмів функціонування суспільства, зокрема його політичної сфери. Адже саме в політиці чіткіше відображаються основні суспільні інтереси, саме політика здійснює вплив на життя всього соціуму.

Політика як мистецтво — це необхідний компонент дійового і емоційно-вольового життя політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча.

Як свідчить історична практика, політика, як і мистецтво, залежить не тільки від об’єктивних, а й від суб’єктивних обставин, котрі неможливо логічно проаналізувати. Ця обставина потребує постійної готовності творчо мислити й відповідного ставлення до політичної діяльності.

Політиці притаманний особливий стан: постійний розвиток і плинність. Ось чому політичні процеси, дії, відносини, події ніколи не залишаються однаковими й незмінними навіть протягом короткого часу.