6. Чим відрізняються політичні партії від громадських організацій?

Політична партія — організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

Кожна партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльно­сті, соціальну базу, електорат. Основна мета діяльності політичної партії — здобу­ти політичну владу в державі та реалізовувати свої про­грамні цілі — економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судо­вої гілок влади.

Громадські організації — добровільні, побудовані на основі самоврядування і самодіяльності об'єднання гро­мадян; обстоюють інтереси певних груп населення — соціальні, професійні, соціально-демографічні та інші; або об'єднані спільністю тих чи тих цілей (профспілки, молодіжні організації, культурно-освітні та інші добро­вільні товариства (творчі спілки, фонди, асоціації тощо). Вони, як правило, мають фіксоване членство, статути. (профспілки, молодіжні організації, об’єднання молоді, предметом діяльності яких є соціально-економічні та політичні проблеми, об’єднання дозвільного характеру, об’єднання агресивної, неконструктивної самодіяльності молоді, епатажної самодіяльності, альтернативні або контркультурні течії, жіночі громадські організації, творчі об’єднання, добровільні товариства, релігійні організації, кооперативні організації).

7. Опозиція і її роль в політичному житті. Значення опозиції в сучасній Україні.

Політична опозиція у демократичних державах існувала здавна у відкритій чи латентній формі, була характерною для будь-якого політичного режиму, неспроможного знищити її вщент. Опозиція - протистояння влади і певної політичної сили, протидія офіційному курсу урядових кіл, прагнення боротися за владу чи хоча б за вплив на неї, за прихильність виборців. Вона сприяє свободі думок, поглядів, діяльності різних суспільних об’єднань, незалежності ЗМІ.

У вужчому плані, це - політичний інститут, рухи і партії, які прагнуть взяти владу з рук правлячої партії і передати її іншій політичній силі. Абстрактно мислячи, політичну опозицію можна окреслити як будь-які вияви інакомислення та невдоволення існуючим режимом. Інститут політичної опозиції в Україні ще не сформувався, але опозиційність громадян до влади, активізація політичної участі чітко простежувалися під час помаранчевої революції.

Наявність опозиції – характерна риса організованого суспільства. Важливо лише, щоб вона – опозиція – не перетворилась у „термінатора”, руйнівника демократичних начал, суб’єкта повернення до тоталітарного минулого. Між тим, така загроза в Україні існує.

8. Політичні партії правої та право-центристської орієнтації в Укр. Сучасний стан. Праві націонал-радикальні партії.

Для націонал-радикалів першорядною й найвищою цінністю є нація, безумовний пріоритет надається національній державі. Найрадикальніші представники цього напряму обстоюють ідею побудови національної держави за всяку ціну, навіть шляхом відмови від демократії" запровадження режиму національного авторитаризму, сильної влади. У їх діяльності політика часто домінує над економікою.

Ідеалом державного, національно-територіального устрою є національна унітарна централізована держава. Вони виступають проти федеративно-земельного устрою, вільних економічних зон, існування автономії.

ПРАВОЦЕНТРИСТСЬКІ НАЦІОНАЛ-ДЕМОКРАТИЧНІ ПАРТІЇ Ідеологічною засадою національно-демократичних партій є неоконсерватизм, але з національною специфікою — демократичний або поміркований (освічений) націоналізм. Націонал-демократи вважають демократичний націоналізм певним балансом між інтересами нації та правами людини. Однак у реальній конфліктній ситуації більшість правоцентристських партій віддають перевагу суспільним інтересам, а не особистості, інтересам держави перед правами громадян і завжди роблять вибір на користь нації.

У зовнішній політиці виступають за вихід України з СНД, за інтегрування України в європейські структури, вступ до НАТО. У державному будівництві підтримують ідею сильної виконавчої вертикалі, унітарно-централізованої держави, вбачаючи у федералізації України серйозну загрозу посилення сепаратизму і розпаду держави.

Їх економічна платформа базується на визнанні недоторканності приватної власності як основи економічної незалежності та політичної свободи людини, передбачає прискорену приватизацію, розвиток малого та середнього бізнесу.