5. Теорія розподілу влади, її сутність та значення. Особливості прояву в Україні.

розподілу влад (за Монтеск'є).  1) існує три гілки влади: законодавча, виконавча і судова, які повинні бути розділені між різними державними органами. Якщо ж в руках одного органа сконцентрується влада, різна за своїм змістом, то з'явиться можливість для зловживання цією владою, а відповідно, права і свободи громадян будуть порушуватись. Кожна гілка влади здійснює певні функції держави. 2) повинна діяти система стримань і противаг, щоб влади контролювали дії один одного. Законодавча влада - домінуюча, виконавчу владу Монтеск'є називає обмеженою, а судову - взагалі напіввладою.  3) визначена гілка влади повинна представляти інтереси конкретної соціальної групи. Судова гілка влади представляє інтереси народу, виконавча - монарха, верхня палата законодавчого зібрання - аристократії, нижня палата зібрання - інтереси народу. Пізніше теорія розподілу влад отримала сильний практичний і теоретичний розвиток. Руссо вважав, що законодавча, виконавча і судова влади - особі прояви єдиної влади народу .

6. Чи можливо звести владу до одного тільки насильства? Якщо ні, то чому?

Влада іноді ототожнюється з її знаряддями — державою, політичною організацією суспільства, з її засобами — управлінням, а також із методами — примусом, переконанням, насиллям. Хтось прирівнює владу до авторитету, котрий має багато спільного з нею, але й відрізняється від влади принципово.

Немає також підстав ототожнювати владу з її методами — примусом та переконанням. Примушувати і переконувати можуть не тільки ті, хто володарює, а й підвладні. Наприклад, та чи інша політична організація (партія), що не входить до урядової коаліції, може змусити уряд до деяких поступок на свою користь, але ж від цього ця організація не стає владною.

Виходячи із вищезазначеного, можна дати таке тлумачення влади: у загальному розумінні — це здатність і можливість справляти певний вплив на діяльність та поведінку людей за допомогою відповідних засобів — волі, авторитету, права, насилля.

Однозначно влада не може бути зведена до одного тільки насильства, оскільки в ідеальному вияві це мистецтво управління, яке відбудеться як мистецтво тільки у випадку розумного, толерантного та доцільного управління.

7. Що означає легітимність політичної влади? Типи легітимності.

Термін "легітимний" означає "законний". Для характеристики політичної влади використовується також термін "легальний", що означає "законний". Легальна влада - це влада, що встановлена законом і діє відповідно до нього. Легальність є формально-юридичною, а легітимність - соціокультурною характеристикою влади. Легітимність може оцінюватися шляхом соціологічних опитувань, але не піддається повній формалізації.

Типи легітимності політичної влади за М. Вебером

Традиційний тип легітимності влади грунтується на авторитеті традицій і звичаїв. Влада цього типу встановлюється відповідно до традицій і звичаїв і ними ж обмежується.

Харизматичний тип легітимності політичного панування грунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя (харизматичного лідера). Раціонально-легальний тип легітимності політичного панування базується на переконанні підвладних у законності (легальності) й доцільності (раціональності) встановлених порядків та існуючої влади.

В політології виокремлюються також ідеологічний, структурний і персоналізований типи легітимності політичної влади.

Суть ідеологічної легітимності полягає в утвердженні й виправданні влади за допомогою ідеології, що вноситься в масову свідомість.

Етнічна легітимність є одним із різновидів ідеологічної легітимності, яка проявляється у формуванні владних структур, політичної еліти за національною ознакою. Структурна легітимність пов'язана з раціонально-легальною. Люди визнають владу тому, що вона сформована на Основі існуючих правил.

8. Криза легітимності влади та пробл. її розв’яз.

Легіти́мність — це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися. У вузькому розумінні легітимною визнається законна влада, утворена згідно із процедурою, передбаченою законами.

Основними причинами кризи легітимності:суперечність між пануючими в суспільстві цінностями та інтересами правлячої еліти;суперечність між ідеєю демократії й недемократичною соціально-політичною практикою; бюрократизація і корумпованість державного апарату;націоналізм та етнічний сепаратизм у багатонаціональних державах; нездатність влади вирішити існуючі в суспільстві нагальні соціально-економічні проблеми.Чим менша частка громадян, які беруть участь у виборах в органи державної влади, тим нижчий рівень її легітимності. Легітимна влада може впадати в кризу з таких причин:1. Істо-рично-перехідний період 2. технологічний переворот 3. зміна соц. структури суспільства, коли з’явл. нові соц. класи 4.зміна статусу важливих консервативних інститутів, яка загрожує небезпеці під час структурних змін 5.прогресивні вимоги осн. груп сусп. не приймаються політ. елітою

6якщо вже існуючі нові владні стр-ри в сусп. не в змозі виправдати надії шир. верств населення.

Шляхи подолання кризи1.зміна політ системи2.зміна законодавства та держ. управління відповідно з новими вимогами часу 3. проведення змін політ. інститутів, зберігаючи традиції, які існув. в сусп.