16. Особистість як об’єкт і суб’єкт політики.

Усвідомлення політичних інтересів соціальними група­ми робить їх суб'єктами політики, а нерозуміння цих інте­ресів — об'єктами політики. Суб'єкти політики — це осо­би і соціуми, а також створені ними установи й організації, які беруть активну, свідому участь у політичному процесі.

Об'єктами політики є всі явища політ. та суспіль­ного життя, на які спрямована діяльність суб'єктів політи­ки. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а та­кож соціуми й окремі особи.

Соціальні групи та особи, які не усвідомлюють своїх со­ціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об'єктами політич­ного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідеологічна течія.

У демократ сус-ві політика здійснюється для людей і через людей. Тому активна участь особи в політичному житті, роль людини як суб'єкта політики має велике значення. Політична діяльність індивідів може здійснюватись як полі­тична участь (участь громадян у політичному житті суспільст­ва) і як політичне функціонування.

Політична участь — це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення Інтересів, позицій, вимог, на­строїв, що панують у масах, формування їх у конкретні ви­моги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішен­ня та дії.

Політичне функціонування — забезпечення участі політич­них інституцій (державних установ, політичних партій, гро­мадських організацій) в управлінні спільними справами.

17. Реалізація політичних прав громадянина в сучасній Україні.

Громадянин певної держави - це людина, яка любить свою державу. В нашій склавшійся позиції формування громадянської позиції віддано самим громадянам. Проблеми формування громадянина демократичної держави були в центрі уваги учасників кількох наукових та освітянських форумів. У процесі обговорення концепції було визнано її як актуальну та давноочікувану в умовах сучасної України. Головні її ідеї співзвучні тенденціям освітньої реформи в нашій державі та глобальним освітнім процесам. У концепції правильно розставлено акценти: освітній компонент підпорядковано виховному, вказано на ефективність громадянської освіти лише за умов її зорієнтованості на позитивні соціальні дії, набуття молоддю практичного досвіду демократичної поведінки, врахування загальнокультурного контексту.

1) процес формування громадянина у суспільстві є непростим завданням і для країн з тривалими демократичними традиціями, як, наприклад, наша країна, і для держав з невеликим демократичним досвідом. 2) процес прищеплення демократичних поглядів та поведінки є більш комплексним, ніж те, що можна здійснити завдяки одному курсу громадянської освіти. Це мусить бути частиною всього освітнього процесу і працюватиме тільки тоді, коли роль школи визначатиметься в загальному соціальному контексті. Якщо молодь зневірена тим, що вона бачить у реальному житті, якщо відрив між тим, чого їх навчають у школі, і тим, що вони бачать навколо, надзвичайно великий, тоді ми не можемо розраховувати на успіх у цих спробах.

18. Політична участь та її основні форми. Фактори, що визначають види політичної участі. Політична участь — це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення Інтересів, позицій, вимог, на­строїв, що панують у масах, формування їх у конкретні ви­моги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішен­ня та дії.

Форми політичної участі: голосування на місцевих та національних виборах і референдумах. Участь у прийнятті рішень. Участь у виборчих кампаніях, членство у політичних партіях, у групах тиску, у політичних демонстраціях, акціях протесту, інших формах громадянської непокори.