1 Местное самоуправление. — m.: Национальная ассоциация местных властей Дании и Союз Российских городов, 1995. — с. 18.

2 Muttalib м.А., Ali Khan м.А. Theory of Local Government. — New De­lhi, 1982. — p. 2.// Цит. За: Черкасов а.И. Сравнительное местное управ­ление: теория и практика. — м., 1998. — с.17.

Зіставляючи різні точки зору на природу місцевого управління та самоврядування, російський дослідник О.І. Черкасов робить ви­сновок про певну дуалістичність позицій місцевого управління в рамках державного механізму. З одного боку, місцеве управління є частиною єдиної публічної адміністрації, децентралізованим та ор­ганізаційно уособленим елементом державного механізму, який залежить від центру та виступає як адміністративна організація з надання послуг населенню відповідно до загальнонаціональних стандартів та загального політичного курсу центрального уряду. Однак на відміну від суб'єктів федерації автономія територіальних громад має не конституційний, не законодавчий, а лише адміні­стративний характер. Місцеві органи не мають так званої компе­тенції встановлювати свою компетенцію, тобто не можуть само­стійно визначати коло своїх повноважень, оскільки встановлюють­ся вищестоящими органами, а також судами.

З іншого боку, на його думку, місцеві органи мають свою легі-тимність, враховуючи, що вони формуються безпосередньо насе­ленням, або за участю населення. Окрім того, вони мають певну самостійність, оскільки володіють власними фінансовими (подат­ки, яки стягуються на користь територіальної громади, збори, інші грошові надходження), матеріальними (муніципальна влас­ність) та людськими (штат службовців) ресурсами, а також юри­дичними повноваженнями (наприклад, можливість, діючи як юридична особа, укладати договори та порушувати позови). Звід­си, робиться загальний висновок, що місцеве управління, з одного боку, залежить від центральної влади та є своєрідним продовжен­ням державної адміністративної машини на рівні нижче цен­трального, а з іншого — є легітимним вираженням ідей місцевих спільнот¹.

Подвійний характер муніципальної діяльності (самостійність у суто місцевих справах та здійснення певних державних функцій на місцевому рівні) знайшов своє відображення в теорії дуалізму муніципального управління (концепція дуалізму повноважень місцевого самоврядування, громадсько-державна теорія). За цією теорією, муніципальні органи, здійснюючи відповідні управ­лінські функції, виходять за межі місцевих інтересів і відповідно повинні діяти як інструмент державної адміністрації. Органи міс­цевого самоврядування є незалежними від держави лише в суто громадських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політич­ній розглядаються як органи держави, що виконують її функції і повноваження. Відповідно до цього й ті справи, які покликані ви­рішувати органи місцевого самоврядування, мають поділятися на так звані «власні» і «делеговані». Якщо при вирішенні власних справ, на думку прихильників цієї теорії, органи місцевого само­врядування мають діяти незалежно й самостійно від державних органів, дотримуючись лише закону, то при вирішенні делегова­них — під контролем та адміністративною опікою відповідних дер­жавних органів².