1 Кравченко в.В., Пітцик м.В. Муніципальне право України: Навч. Посіб. — к., 2003. — с. 11-12.

2 Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, о.Ф Фрицького. — к.: Юрінком Інтер, 2006. — с. 7.

3 Сергеев a.A. Конституционно-правовые аспекты организации и осу­ществления местного самоуправления в Российской Федерации: Автореф. Дис. ... Д-ра юрид. Наук. — м., 2007. — с. 24.

Тобто предмет муніципального права є досить специфічним — його становлять суспільні відносини, що виникають не в окремій сфері життєдіяльності людини і громадянина, територіальних громад або суспільства, а в різних сферах — політичній, економіч­ній, соціальній, культурній тощо. Інтегруючим моментом є те, що всі ці відносини пов'язані із процесами інституціоналізації та функціонування муніципальної влади, а також реалізацією та за­хистом муніципальних прав особистості, що підтверджує, те, що «за своїм предметом муніципальне право — безумовно публічне, хоча це не виключає наявності в його структурі і приватноправо­вих норм та інститутів»¹.

Отже, місцеве самоврядування як предмет галузі муніципаль­ного права є багатогранним явищем. За своєю суттю воно є одним з основних принципів конституційного ладу і складових його систе­ми, самостійним видом публічної влади — муніципальної влади, носієм та первинним колективним суб'єктом якої є територіальні спільності суспільства — територіальні громади.

Зміст місцевого самоврядування як предмета правового регулю­вання муніципального права полягає насамперед і головним чином у самостійному вирішенні територіальними спільнотами питань місцевого значення, сукупність яких утворює об'єктний склад му­ніципальної влади. Адже згідно зі ст. 140 Конституції України міс­цеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кіль­кох сіл, селищ та міста — самостійно вирішувати питання місцево­го значення в межах Конституції і законів України. Слід також за­значити, що територіальні громади й утворювані ними органи ви­рішують також питання, делеговані їм органами державної влади.

За формою місцеве самоврядування — це насамперед волевияв­лення територіальних громад, що здійснюється шляхом виборів, референдумів чи в інших формах або через утворювані ними орга­ни. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною грома­дою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ст. 140 Конституції України). При цьому первинним колективним суб'єктом такого волевиявлення є територіальна громада, а первинним індивідуальним суб'єктом — жителі — члени територіальних громад.

1 Кравченко в.В., Пітцик м.В. Муніципальне право України: Навч. Посіб. — к., 2003. — с. 12.

Це дає змогу стверджувати, що муніципальне право є самостій­ною галуззю національного права. Адже навіть якщо взяти до ува­ги лише конституційну регламентацію місцевого самоврядування, то муніципальне право має більше підстав для існування у статусі самостійної галузі, ніж усі інші (за винятком хіба що конституцій­ного права) галузі національного права. Так, у Конституції Украї­ни фіксуються принципи визнання та гарантування місцевого са­моврядування (ст. 7), а також його підзаконності (ст. 19), закріплю­ється право громадян на доступ до служби в органах місцевого само­врядування як самостійного виду публічної служби (ст. 38), визна­ється самостійність рішення територіальними громадами та органами і посадовими особами місцевого самоврядування питань місцевого значення (частина перша ст. 140); поєднання у місцевому самоврядуванні представницької та безпосередньої демократії (час­тина третя ст. 140); непідпорядкованість однієї територіальної гро­мади іншій (частини перша та четверта ст. 140); обов'язковість на­явності органів місцевого самоврядування (частина четверта ст. 140); пріоритетна роль представницьких органів місцевого само­врядування серед органів місцевого самоврядування (ст. 141) тощо.

Безумовно, обґрунтування муніципального права як самостій­ної галузі права не вичерпується посиланням на значну кількість конституційних норм, що регулюють питання місцевого самовря­дування. Є колосальний законодавчий масив, яким регулюються відносини у сфері місцевого самоврядування. Тому є достатні під­стави стверджувати, що муніципальні норми мають відносно са­мостійний предмет свого впливу, регулювання, а їх система утво­рює самостійну галузь національного права України — муніци­пальне право.

Разом з тим муніципальне право як самостійна галузь права тіс­но пов'язана з іншими галузями права і насамперед із галузями права, зокрема конституційним, адміністративним, фінансовим та іншими, норми яких у певних межах і формах регулюють від­носини публічної влади, народовладдя і частково входять до систе­ми норм муніципального права.