1 Филиппов ю.В., Авдеева т.Т. Основы развития местного хозяйства: Учебн. — м., 20.00. — с.35.

Другий аспект пов'язаний з його аналітичною діяльністю, тех­нічними методами, які він застосовує.

До функціональних завдань спеціаліста як організатора спіл­кування належать ідентифікація проблем місцевої спільноти; за­безпечення технічної та аналітичної підтримки процесу розробки і реалізації проектів; визначення комбінації ресурсів, яка відпові­датиме потребам розвитку в конкретній ситуації; розвиток со­ціальних мереж та зв'язків між людьми і організаціями; стимулю­вання взаємодії між різними групами людей для досягнення спіль­ної мети.

Одночасно спеціаліст вирішує такі технічні завдання, як: 1) утво­рення організацій розвитку, міцних і життєздатних, що мають ве­ликий внутрішній потенціал та міцні зв'язки з зовнішніми органі­заціями місцевого, регіонального, національного і міжнародного рівнів; 2) інвентаризація ресурсів територіальної громади, не тіль­ки природних і людських, а й таких, як культура, управління, орга­нізація, інтегрованість місцевої спільноти; вибір стратегії розвитку. Цінним вважається вміння спеціаліста не нав'язувати або «прода­вати» конкретну стратегію, а допомогти членам місцевої спільноти самим її обрати; 3) маркетинг території, який принципово відрізня­ється від маркетингу продукції. Конкретні продукти не змінюють­ся. Громади змінюються постійно. Тому, якою б конкретною спра­вою не займався спеціаліст із розвитку, маркетинг залишиться по­всякденним компонентом його діяльності; збір, аналіз і оновлення даних. Дані, отримані спеціалістом з офіційних джерел, найчасті­ше складні для сприйняття непрофесіоналами. В більшості випад­ків ці дані не придатні для ідентифікації проблеми місцевими жите­лями. Тому перед спеціалістом постає завдання переробити та по­дати складну інформацію в доступній формі.

Ще одним чинником, який відіграє вирішальну роль у профе­сійній діяльності і кар'єрі спеціаліста з розвитку, є особливості клієнтури. Він має вміти працювати з різними клієнтами, врахо­вуючи не тільки їх професійний та соціальний статус, а й особи-стісні характеристики. Його клієнтами можуть бути окремі особи, колективи. В широкому розумінні клієнтурою спеціаліста з роз­витку є все населення місцевої спільноти. Серед клієнтів можуть бути як професіонали, так і звичайні люди, які прагнуть працюва­ти на благо територіальної громади, але не мають спеціальних знань. Важливо враховувати, що місцеві посадові особи — це ті, хто надає роботу спеціалістам із розвитку. І оскільки спеціаліст кожного разу береться за нову справу, йому постійно доводиться доводити свою компетентність.

Індивідуальна професійна орієнтація спеціаліста також накла­дає відбиток на діяльність різних людей, які працюють спеціалі­стами з розвитку.

Залежно від особистих преференцій і з урахуванням особливо­стей організації спеціаліст може виступати в ролях консультанта, ініціатора розвитку, організатора місцевої спільноти. Так, як консультант спеціаліст із розвитку надає точну технічну інформа­цію, забезпечує поширення знань та вмінь, необхідних для вирі­шення проблеми в тій чи іншій ситуації, пропонує варіанти мож­ливих рішень. Як ініціатор розвитку територіального колективу він виконує роль каталізатора змін, прагне об'єднати людей та на­дати їх об'єднанню найбільш оптимальної організаційної форми. Він виступає не стільки у ролі експерта, скільки в ролі посеред­ника між місцевою спільнотою та бюрократичними структурами, які можуть надавати технічне сприяння в реалізації конкретного проекту.

Слід зазначити, що кордони між різними ролями є здебільшого розмитими. Спеціаліст може розпочати діяти як організатор тери­торіальної громади, а потім у міру зміцнення позиції групи (орга­нізації), яку він презентує, змінити цю роль та діяти як консуль­тант¹.

Історія підготовки фахівців у сфері муніципального управлін­ня, позитивний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчать, що єдиного муніцршального знання, рівного для всіх груп муніци­пальних працівників, не існує: корпус спеціалістів занадто стро­катий, необхідні їм знання індивідуалізовані та стосуються різних сфер життєдіяльності територіальних громад. Більшість профе­сій, необхідних для органів муніципальної влади, готуються (та належать) різними відомствами; інші лише з'являються та потре­бують розробки спеціальних програм та технологій вивчення.

Отже, підготовка кадрів із питань муніципального управління та розвитку територіальних громад потребує різних знань. Водно­час, поступово намітилася тенденція, коли різні спеціалісти муні­ципального господарства орієнтуються на спільні цілі та мають справу зі спільним об'єктом, фінансуються з єдиного джерела та підпорядковані спільному регулюючому центру в особі муніци­пальної влади. Досягнення спільності потребує утворення меха­нізму взаємодії різних спеціалістів, що передбачає зміну характе­ру прийнятих рішень: від переважно виконавчих до переважно розпорядчих, самостійних; від галузевої доцільності до функціо­нальної корисності для місцевого населення.