1 Основи муніципального права України: Навч. Посіб. / Заред. М.І. Кор-нієнка. — к., 2000. — с.90

² Детально див. про це: Батанрв О.В. Система гарантій місцевого самов­рядування в Україні: проблемні питання теорії // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Том 3. — Одеса, 2004. — С.147-158.

Для більш повного з'ясування поняття цієї групи гарантій варто виходити з того, що прояв їх гарантуючого механізму здійснюється за умовою відповідного політико-правового клімату у державі та суспільстві, необхідного соціально-побут-ового та економічного ото­чення, у визначеній моральній, ідеологічній атмосфері суспільства. Функціонування права, усієї системи юридичних засобів відбува­ється у визначеному соціальному середовищі, що виражає відно­шення до права і законності з боку суспільства, держави, політич­них партій, що характеризує умови реалізації юридичних норм, стан правової культури і правового виховання тощо.

Тому як загальні об'єктні гарантії місцевого самоврядування можна розглядати ті політичні, економічні, соціальні умови, ду­ховні устої та цінності суспільства, організаційні засоби, які є пе­редумовами визнання, встановлення місцевого самоврядування та стимулювання його розвитку; забезпечують певну стійкість, по­слідовність та стабільність в організації та діяльності місцевого самоврядування; утворюють реальні можливості для найбільш повної реалізації його функцій.

Очевидно, що в широкому політико-правовому та соціологічно­му розумінні до загальних об'єктних гарантій місцевого самовряду­вання належить і ступінь розвитку громадянського суспільства. Адже місцеве самоврядування — не лише самостійний вид публіч­ної влади, а й один з найважливіших інститутів громадянського суспільства та, водночас, механізм формування такого суспільства.

Дійсно, адже саме феномен громадянського суспільства розкри­ває енергійні прояви особистостей у соціумі, які не підлеглі фор­мальній необхідності, що навіть порушують її своєю волею й часто всупереч волі держави. Це й є прояв соціальної енергії людини, громадянина, жителя, його внутрішнього категоричного самоім-перативу, його ініціативної волі, самопрояву своїх поведінкових установок і самоврядування зовні діями з їх втілення на практиці. А найбільш оптимальною сферою такого волевиявлення, реаліза­ції самодіяльності особистості виступає сфера місцевого самовря­дування, сфера функціонування муніципальної влади, що ніби «пронизує» всі інститути громадянського суспільства — адже пе­реважна більшість із них функціонують і реалізуються в синерге­тичному й навіть органічному взаємозв'язку з місцевим самовря­дуванням. Тому як саме місцеве самоврядування виступає «крите­рієм істинності» громадянського суспільства, так і інститути гро­мадянського суспільства та громадянське суспільство у цілому є гарантами муніципальної влади¹.

¹ Див. про це: Баймуратов М.А. Роль публичной самоуправленческой (муниципальной) власти в становлении и развитии гражданского обще­ства в Украине // Актуальні проблеми політики: 36. наук, праць — Одеса, 2003. — Вип.16. — С.41-52; Баймуратов М.А. Публичная самоуправлен­ческая (муниципальная) власть и гражданское общество: проблемы вза­имосвязи и взаимозависимости // Право и политика. — 2004. — №3. — С.82-87.

Серед об'єктних гарантій місцевого самоврядування передусім необхідно виділити політичні гарантії. Під політичними гарантія­ми місцевого самоврядування слід розуміти демократичний ха­рактер політичного режиму у країні, який зумовлює не тільки ви­знання за населенням права на місцеве самоврядування, володін­ня, користування, розпорядження цим правом, його всіляку під­тримку та захист державою. Тільки в демократичній державі мож­ливе існування місцевого самоврядування, тому що останнє, виступаючи однією з основ конституційного ладу, є основним прин­ципом організації і здійснення публічної влади, поряд з іншими конституційними принципами визначає систему демократичного управління у державі. Це система державної влади, яка заснована на принципах поділу влади, розмежування предметів відання орга­нів державної влади та місцевого самоврядування; народовладдя, яке здійснюється на основі політичного та ідеологічного різнома­ніття безпосередньо народом, а також через органи державної вла­ди і органи місцевого самоврядування; самостійність місцевого са­моврядування в межах своїх повноважень; реальне забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина тощо.

Значною мірою розвиток місцевого самоврядування залежить від рівня розвитку економіки у державі, рівня життя людей, со­ціальної структури суспільства тощо. Тому економічними гаранті­ями місцевого самоврядування виступають економічна система суспільства, в основі якої полягають принципи ринкової економі­ки; єдність економічного простору; вільне переміщення товарів, послуг та фінансових коштів; підтримка конкуренції, свобода еко­номічної діяльності, підприємництва та праці; визнання, плюра­лізм, рівноправність та рівний захист різних форм власності, у тому числі комунальної власності.

До соціальних гарантій місцевого самоврядування належать соціальна стабільність, розвиток соціальної структури суспіль­ства; формування основних соціальних груп, зокрема наявність «середнього класу»; можливість задоволення мінімальних по­треб кожного жителя; ефективна система соціального забезпе­чення; діяльність держави, спрямована на всебічний розвиток особистості.

Ідеологічними (духовними, культурними) гарантіями місцево­го самоврядування виступає система існуючих у країні ідеологіч­них та культурних цінностей; загальний рівень громадської свідо­мості, у тому числі правосвідомості; ідеологічне різноманіття; заборона на розпалювання соціальної, расової, міжетнічної та ре­лігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини; оцінка тих чи інших явищ життя передовсім із позицій моральності, спра­ведливості; можливість міждержавного обміну культурними цін­ностями; існуючі у суспільстві історичні, етнонаціональні, місцеві традиції та звичаї.

Щодо зовнішніх об'єктних гарантій місцевого самоврядування можна виділити зовнішньополітичні, зовнішньоекономічні, зо-внішньосоціальні тощо. Наявність цих гарантій зумовлена наяв­ністю системи зовнішньодержавних умов та чинників, які зумов­люють визнання, становлення, організацію, діяльність та захист муніципальних прав та свобод. Тріумфальний рух принципів суб-сидіарності, регіоналізації та децентралізації, який відбувся у пе­ріод після Другої світової війни в Європі та США, породив загаль­ноєвропейську тенденцію муніципалізації конституційного жит­тя та конституційного права. У світі все більше усвідомлюється, що надмірний централізм не змінює держави, а веде до нездатно­сті державного апарату. Місцеве самоврядування, регіоналізація та децентралізація стають тепер провідними принципами євро­пейської політики та конституційно-правового регулювання.

Так, основна спрямованість принципу субсидіарності у XX ст. полягала в подоланні фашистських і соціалістичних тенденцій, захисті автономії особи та права на самоврядування нижчих полі­тичних одиниць. Субсидіарність організації влади тим самим про­тиставлялася тенденціям у напрямі авторитарної централізованої держави. Субсидіарність розглядалася як передумова устрою, що базується на свободі: держава, яка дотримується принципу субси­діарності, гарантує своїм громадянам свободу і незалежність, міс­цеве і регіональне самоврядування, право приватної власності, всебічний соціальний захист, визнає принципи ринкової економі­ки тощо. Захист свободи через реалізацію принципу субсидіарнос­ті нині проголошується однією з традиційних цінностей європей­ського політичного устрою (Європейська Хартія місцевого са­моврядування 1985 р., проект Європейської Хартії регіонального самоврядування). З одного боку, визнання та гарантування широ­кого каталогу прав територіальних колективів у демократичних країнах створює умови для формування в них моделі так званої «муніципальної держави», а з іншого — розвинуте місцеве само­врядування та муніципальна влада вбачається як «пусковий ін­струмент» процесу євроінтеграції¹.

Отже, серед гарантій місцевого самоврядування можна виділи­ти загальні об'єктні гарантії, тобто ті політичні, економічні, соці­альні, культурні та міжнародні умови, підвалини і цінності су­спільства, що служать передумовами розвитку місцевого самовря­дування та інституціоналізації муніципальної влади; забезпечу­ють визначену стійкість і стабільність муніципальної влади та створюють реальні можливості для найбільш оптимального вирі­шення завдань, які постають перед місцевим самоврядуванням.