
- •Модуль 1. Теоретичні аспекти та основні категорії демографії Тема 1. Предмет, завдання і методи демографії
- •Коротка історія становлення демографії
- •Предмет демографії
- •Завдання демографії
- •Методи дослідження в демографії
- •1.5. Спеціалізація усередині демографії
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 2. Джерела інформації про населення і демографічні процеси
- •2.1. Переписи населення
- •2.1.1. Визначення перепису населення
- •2.1.2. Основні принципи сучасного перепису населення
- •2.1.3. Коротка історія переписів населення у світі
- •2.1.4. Програма перепису населення
- •2.1.5. Правова основа перепису населення
- •2.1.6. Критичний момент перепису населення (або момент рахунку населення)
- •2.1.7. Категорії населення, що враховуються в процесі переписів населення
- •2.1.8. Масово-роз'яснювальна робота серед населення
- •2.2. Поточний статистичний облік подій природного руху населення
- •2.3. Поточні регістри (списки, картотеки) населення
- •2.4. Вибіркові і спеціальні обстеження
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 3. Чисельність та структура населення
- •3.1. Чисельність населення
- •3.2. Структура населення за статтю
- •3.3. Вікова структура населення
- •3.3.1. Статевовікові піраміди
- •3.3.2. Взаємозв'язок вікової структури з режимом відтворення населення
- •А) примітивний тип
- •3.3.3. Демографічне старіння населення
- •3.4. Шлюбна структура населення
- •3.4.1. Методи реального та умовного поколінь
- •3.5. Сімейна структура населення
- •3.6. Сім'я та домогосподарство
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 4. Природний рух населення та його показники
- •4.1. Показники оцінки природного руху населення
- •4.2. Сучасні тенденції природного руху населення
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 5. Механічний рух населення та його показники
- •5.1. Сутність та класифікація механічного руху населення
- •5.2. Теорія міграційного процесу
- •5.3. Показники оцінки механічного руху населення
- •5.3.1. Абсолютні показники міграції населення
- •5.3.2. Відносні показники міграції
- •2. Окремі коефіцієнти міграції:
- •5.4. Економічна ефективність міграції населення
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Модуль 2. Основні напрями демографічної політики
- •Тема 6. Відтворення населення та його показники
- •6.1. Сутність та значення відтворення населення
- •6.2. Показники оцінки відтворення населення
- •Базисні темпи зростання і приросту населення:
- •7. Середній темп приросту населення:
- •8. Абсолютне значення 1 % приросту:
- •9. Коефіцієнти інтенсивності зміни абсолютного приросту населення і коефіцієнти інтенсивності зміни природного приросту.
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 7. Демографічне прогнозування
- •7.1. Сутність демографічного прогнозування
- •7.2. Розробка гіпотез щодо ймовірних змін демографічних тенденцій у прогнозному періоді
- •7.3. Демографічний прогноз для України до 2050 року
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 8. Демографічна політика
- •8.1. Сутність та значення демографічної політики
- •8.2. Індекс розвитку людського потенціалу
- •8.3. Досвід функціонування демографічної політики за кордоном
- •8.4. Демографічна політика колишнього срср
- •8.5. Сучасна демографічна політика України
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Глосарій
- •Література
2.1.2. Основні принципи сучасного перепису населення
Перераховані далі принципи перепису населення слід розглядати у їх взаємозв'язку, вони не розташовуються у якій-небудь ієрархії, швидше, вони рівнозначні щодо один одного. Отже, перепис населення обумовлюється такими принципами:
1. Загальність охоплення населення території, на якій проводиться перепис, тобто облік кожної особи без винятку (але й без подвійного рахунку), незалежно від будь-яких статусних характеристик людини: статі, віку, національності, соціального стану, наявності права на мешкання в даному житлі або місцевості та ін. Даною особливістю перепис населення відрізняється від обліку населення у минулому й від усіх інших сучасних досліджень населення, у яких, як правило, відповідно до цілей обстеження враховуються лише певні категорії населення.
2. Періодичність (або регулярність) проведення переписів населення через рівні проміжки часу, зазвичай через 10 або 5 років. Такі проміжки часу, кратні 5 рокам, вибираються для забезпечення зіставності даних переписів про вікову структуру населення, які найчастіше публікуються у вигляді п'ятирічних угрупувань. Тоді за даними ряду переписів населення можна прослідкувати зміни, що відбуваються у статевовіковій структурі, що дуже важливо в багатьох відношеннях.
3. Безвідносність цілей перепису населення до яких-небудь конкретних окремих інтересів держави: оподаткування, зведення про чисельність молоді призивного віку та ін. Перепис населення не пов'язується з жодними адміністративними заходами, не стосується ні майнових, ні особистих інтересів окремих громадян, не має відношення ні до питань розподілу або використання житлоплощі, ні до інших подібних питань.
4. Проведення перепису населення за єдиною програмою і єдиними правилами на всій території, охоплюваній переписом. Дотримання цього принципу необхідне для отримання зіставних підсумків. Достатньо хоча б трохи змінити редакцію питань у переписних листах, які використовуються при опитуванні населення на різних територіях або в різних групах населення, як характер відповідей також зміниться і вони стануть непридатними для порівнянь. Тим часом у такій багатонаціональній країні, як наша, за будь-якого соціологічного дослідження тим більше такого великого, яким є перепис, неодмінно виникає проблема точного перекладу переписних документів. Дотримання при цьому смислової ідентичності питань переписного листа виявляється часто дуже непростим завданням.
Має значення і дотримання спадкоємності програми майбутнього перепису населення по відношенню до попередньої. Це також необхідно для отримання зіставних підсумків у їх динаміці, щоб можна було прослідкувати за матеріалами ряду переписів зміни, яке відбуваються, у структурі населення. У разі порушення подібної спадкоємності зміни в підсумках перепису можуть стати результатом відмінностей у редакції питань, а не дійсних змін у населенні. Це не означає, звичайно, що програми переписів не повинні зовсім змінюватися від перепису до перепису (прогрес не зупинити), але кожна така зміна вноситься до програм переписів з великою обережністю, за наявності дуже серйозних для цього підстав.
5. Індивідуальність реєстрації (або інакше поіменність), тобто збір відомостей про кожну людину окремо, а не у вигляді сумарних підсумків щодо сім'ї, господарства, житла та ін. У процесі подальшої обробки зібраних даних індивідуальні відомості підсумовуються відповідно до програми обробки підсумків перепису і перетворюються на знеособлені статистичні таблиці. Але на етапі безпосереднього збору відомостей вони збираються про кожну людину окремо. Такий принцип забезпечує можливість у процесі подальшої розробки підсумків отримувати найрізноманітніші комбінаційні групування із зібраних даних.
6. Безпосереднє отримання відомостей у населення. Багато відомостей про населення міститься в різного роду документах (у паспортах і посвідченнях особи, в облікових документах відділів кадрів, у будинкових книгах, у паспортних відділах міліції, у військкоматах, у реєстратурах органів охорони здоров'я і соціального забезпечення). Здавалося б, навіщо проводити дорогі й трудомісткі переписи населення? Чи не краще зібрати і підсумовувати відомості, наявні в документах? Але, по-перше, документи створюються для певних, обмежених завдань, і вони відрізняються для певних категорій населення. Тому коло відомостей, що містяться в документах, неоднакове, відрізняється залежно від тих цілей, відповідно до яких ці документи створюються, і, як правило, не охоплює всіх необхідних відомостей, у яких зацікавлена держава та наука. По-друге, оскільки документи створюються з певною метою і зачіпають інтереси людей і держави, в них можуть міститися помилки й підробки. Крім того, відомості в документах (при всій своїй законності) можуть не відповідати дійсному цивільному стану людини. Наприклад, людина прописана в одному місці, а фактично проживає в іншому. Або людина, згідно зі свідоцтвом про шлюб, значиться в одному шлюбному союзі, а насправді давно вже перебуває в іншому союзі або не перебуває в жодному. Або в людини в паспорті записана одна національність, але у своїй свідомості вона відчуває внутрішній, духовний зв'язок з іншою національністю, з її культурою, звичаями, правилами поведінки та ін.
Тому статистики прийшли до висновку, що надійніше отримувати відомості шляхом безпосереднього спілкування за допомогою спеціального опитування населення. Звичайно, при цьому потрібно заручитися довірою громадян, для цього необхідно пояснити їм мету перепису, його специфічні правила і гарантувати повну анонімність зібраних відомостей. Історичний досвід проведення переписів населення у всьому світі показав, що вразі дотримання подібного принципу можна отримати цілком достовірну інформацію (напевно, якийсь відсоток брехні все ж таки є, іноді він виявляється і коректується на етапі подальшого аналізу підсумків перепису, але якщо цей відсоток не перевищує певної межі, то підсумки перепису залишаються достатньо прийнятними для роботи з ними).
7. Анонімність відомостей, що отримуються від населення під час переписів, тобто гарантія таємниці будь-якої інформації під час опитування людей у процесі переписів населення. На кожному переписному листі є спеціальне повідомлення (на жаль, воно набране дуже дрібним шрифтом): “Записи в переписному листі підлягають використанню тільки для отримання зведених даних про чисельність, склад і житлові умови населення за встановленою програмою. Працівникам перепису забороняється повідомляти будь-кому зміст відповідей”. У деяких країнах, наприклад у США, передбачено кримінальне покарання за розголошування переписних відомостей (так само, до речі, як і за відмову громадян відповідати на питання перепису). У нашій країні ніколи не було передбачено нічого подібного. Щоправда, поки що не відомо жодного випадку розголошування переписної інформації будь-кому, навіть найвпливовішим владним органам. Проте все ж таки було б не зайве створити правові гарантії збереження анонімності переписної інформації.
8. Принцип самовизначення, тобто запис у переписні листи відповідей опитуваних (респондентів) з їх слів без надання яких-небудь документів, що підтверджують достовірність відомостей, які повідомляються (за винятком відомостей про вік людей 100 років і старших. Тільки в цьому випадку потрібне документальне підтвердження). Дотримання цього принципу обумовлене, по-перше, труднощами або неможливістю в багатьох випадках віднести людину до тієї або іншої категорії населення за “об'єктивними” (документованим) ознаками (наприклад, зафіксувати у такий спосіб постійне місце проживання, вік, шлюбний стан, національність, володіння іноземними мовами та ін.). По-друге, застосування цього принципу обумовлене прагненням статистиків підвищити довіру населення до перепису.
9. Одномоментність перепису, тобто приурочування всіх зібраних під час перепису відомостей про кожну людину до одного точного моменту часу (так званого критичного моменту перепису населення або моменту підрахунку населення).
10. Централізоване керівництво проведенням перепису. Перепис населення – складна, трудомістка і дорога операція, яка проводиться у стислі терміни та яку через її надзвичайну важливість не можна провалити. Наприклад, перепис населення США 1990 р. обійшовся у 2,6 мільярда доларів. У нас перепис коштує дешевше, але теж немало. Тому проведення перепису населення вимагає великої чіткості і злагодженості чисельного переписного персоналу (зокрема, у проведенні останнього Всесоюзного перепису населення 1989 р. брало участь більше одного мільйона осіб). Для проведення переписів населення в кожній країні зазвичай створюється спеціальний підрозділ в органах державної статистики. У його функції входить методологічна і технічна підготовка перепису населення, організація її безпосереднього проведення, обробка підсумків і їх публікація. Обсяг роботи даних підрозділів такий великий, що їм доводиться працювати постійно (звичайно, в міру наближення термінів перепису, напруженість роботи істотно зростає).