Тема 2. Джерела інформації про населення і демографічні процеси

Мета лекції – формування джерел інформації про населення і демографічні процеси; визначення сутності, змісту, принципів перепису населення; ознайомлення з історією переписів населення у світі; проведення поточного статистичного обліку подій природного руху населення; визначення сутності вибіркових та спеціальних досліджень.

Ключові поняття: перепис населення, програма перепису населення, критичний момент перепису населення, постійне населення, наявне населення, юридичне населення, приписне населення, поточний статистичний облік, поточні регістри, поточні списки та картотеки, вибіркові та спеціальні дослідження перепису населення.

Основні питання:

2.1. Переписи населення.

2.1.1. Визначення перепису населення.

2.1.2. Основні принципи сучасного перепису населення.

2.1.3. Коротка історія переписів населення у світі.

2.1.4. Програма перепису населення.

2.1.5. Правова основа перепису населення.

2.1.6. Критичний момент перепису населення (або момент розрахунку населення).

2.1.7. Категорії населення, що враховуються під час перепису населення.

2.1.8. Масово-роз'яснювальна робота серед населення.

2.2. Поточний статистичний облік подій природного руху населення.

2.3. Поточні регістри (списки, картотеки) населення.

2.4. Вибіркові і спеціальні обстеження.

2.1. Переписи населення

2.1.1. Визначення перепису населення

Щоб ефективно використовувати інформацію, потрібно мати певне уявлення про її походження. Тоді можна оцінити можливості інформації, її переваги, межі використання, недоліки, обумовлені саме способами її створення (збирання).

Основними джерелами інформації в демографії є такі:

1) переписи населення проводяться регулярно, зазвичай раз на 10, у деяких країнах – раз на 5 років;

2) поточний статистичний облік демографічних подій (народжень, смертей, шлюбів і розлучень) здійснюється безперервно;

3) поточні регістри (списки, картотеки) населення, що також функціонують безперервно;

4) вибіркові та спеціальні обстеження.

У літературі існує багато різних визначень перепису населення, з яких найкоротше, мабуть, таке: перепис населення – це науково організована операція збору даних про чисельність і склад населення. Визначення достатньо просте і в першому наближенні придатне. У даному випадку визначення перепису населення коротке, легко запам'ятовується, але воно недостатньо повне й точне. Тому разом із ним слід навести інше визначення, яке правда, довге і громіздке, зате об'ємніше. Це визначення дано експертами ООН: “Перепис населення – це загальний процес збору, узагальнення, оцінки, аналізу і публікації демографічних, економічних і соціальних даних про все населення, що проживало на певний момент часу в країні або її чітко обмеженій частині”.

Перевага цього визначення, по-перше, в тому, що воно перераховує ряд істотних особливостей перепису населення, які відрізняють його від інших подібних обстежень, Так, у ньому наголошується така особливість перепису, як загальність, тобто охоплюється все населення, вказується, що робота із проведення перепису не обмежується тільки збором інформації, в неї входить також оцінка якості підсумків перепису, їх аналізу і публікація. Остання характеристика перепису (публікація її підсумків) має особливо важливе значення саме для нашої країни, де після 1926 р. публікації підсумків переписів постійно скорочувалися, поки у 1980 р. не скоротилися до одного тому (видання для так званого “службового користування” не можуть вважатися публікаціями).

По-друге, визначення ООН розкриває універсальний, міждисциплінарний характер перепису населення. Хоча воно й називається за традицією переписом населення (або демографічним переписом), насправді перепис показує цілий ряд структур населення, що виходять за межі предмета демографії.