8.4. Демографічна політика колишнього срср

Україна, як і Росія, має у своєму розпорядженні досвід активної демографічної політики. Так, демографічну ситуацію в нашій країні у 1941 – 1945 рр. визначали величезні безповоротні втрати у збройних силах і серед цивільного населення. Зіткнувшись з такими масштабними втратами населення, уряд країни повинен був прийняти спеціальну програму проведення активної демографічної політики, спрямовану на подолання наслідків війни. Ця програма була дійсно розроблена і опублікована ще до закінчення війни у вигляді Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р.

Найбільш важливими рисами цього указу були: всебічне заохочення багатодітних сімей (п'ять і більше дітей), підтримка сімей з оптимальною кількістю дітей (три – чотири дитини).

Відповідно до Указу, материнська праця заохочувалася як матеріально, так і морально. Упровадилось почесне звання і однойменний орден “Матір-героїня”. Цього титулу й ордена удостоювалися матері, що народили і виховали десять та більше дітей після досягнення останньою дитиною віку 1 року і збереження в живих решти дітей. Потім був упроваджений орден “Материнська слава” третього ступеня і “Медаль материнства” двох ступенів. Багатодітні матері заохочувалися матеріально. Їм виплачувалася щомісячна допомога, сума якої збільшувалася після народження кожної нової дитини, починаючи з четвертої. Крім того, багатодітні матері отримували право йти на пенсію в ранньому віці (50 років) при скороченні терміну необхідного трудового стажу (до 15 років).

Жінки і сім'ї, що мали 3 – 4 дітей, отримували 30 % знижку в розмірі прибуткового податку. У разі народження третьої дитини виплачувалася одноразова допомога, яка в масштабі цін 40 – 50 років складала 400 карбованців. Після народження четвертої дитини починалася регулярна виплата дитячої допомоги.

Був визначений і “податковий батіг” для тих сімей, котрі не поспішали народжувати дітей. Неодружені чоловіки, незаміжні жінки та бездітні сімейні пари віком від 20 до 50 років (чоловіки) і від 20 до 45 (жінки) повинні були платити, крім загального прибуткового податку, ще 6-відсотковий податок на бездітність. На студентів вищих навчальних закладів і технікумів це правило розповсюджувалося після завершення навчання з початком трудової діяльності.

Сім'ї з однією дитиною платили додатково 1 % за малодітність, а сім’ї, що мали двох дітей, – 0,5 %. Остання обставина видається досить важливою, оскільки сплата особливого податку малосімейними, крім фіскального ефекту, була спрямована на те, щоб утвердити в масовій свідомості стійке уявлення, що нормальна, або оптимальна, сім'я повинна мати в середньому не менше трьох дітей.

Створена Указом від 8 липня 1944 р. система демографічного стимулювання проіснувала в первинному вигляді до кінця 1950-х рр.

У результаті прийнятих заходів у 1946 – 1949 рр. населення СРСР збільшилося на 11,5 млн. осіб. Упродовж 1950-х рр. рівень народжуваності був помірно високим – у межах 25 – 26 проміле. Коефіцієнт смертності у 1950 р. дорівнював 9 проміле, тобто виявився у 2 рази нижчим від відповідного показника 1948 р. і в три рази меншим від показника у 1913 р.

Це відбулося, перш за все, завдяки дуже помітному зменшенню дитячої смертності. Протягом 1950-х р. смертність у СРСР продовжувала знижуватися, досягнувши в 1960 р. мінімальної величини – 7,1 проміле. У першій половині 1960-х р. цей показник стабілізувався на даному рівні, а потім став поступово зростати.

Іншим помітним феноменом 1950-х р. у нашій країні виявився високий і стійкий рівень природного приросту населення. У середньому, за дане десятиріччя, коефіцієнт приросту населення склав 17,5 – 17,6 проміле. Це помітно вище, ніж напередодні Другої світової війни (13,2 проміле в 1940 р.).

Успіх активної демографічної політики знайшов віддзеркалення і в даних перепису, проведеного 15 січня 1959 р. Вони показали, що населення СРСР досягло 208 827 тис. осіб, тобто виявилося на 30 млн. більшим, ніж на початок 1950 р., і майже на 15 млн. більшим, ніж у 1941 р. Населення УРСР згідно з даними переписами досягло 51,5 млн. і було на 1,5 млн. більшим, ніж перед війною.

Усі ці цифри свідчать про те, що 1950-і р. за багатьма параметрами демографії, особливо з погляду стабільного зростання населення, є кращим десятиліттям ХХ ст. для країни.