
- •Модуль 1. Теоретичні аспекти та основні категорії демографії Тема 1. Предмет, завдання і методи демографії
- •Коротка історія становлення демографії
- •Предмет демографії
- •Завдання демографії
- •Методи дослідження в демографії
- •1.5. Спеціалізація усередині демографії
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 2. Джерела інформації про населення і демографічні процеси
- •2.1. Переписи населення
- •2.1.1. Визначення перепису населення
- •2.1.2. Основні принципи сучасного перепису населення
- •2.1.3. Коротка історія переписів населення у світі
- •2.1.4. Програма перепису населення
- •2.1.5. Правова основа перепису населення
- •2.1.6. Критичний момент перепису населення (або момент рахунку населення)
- •2.1.7. Категорії населення, що враховуються в процесі переписів населення
- •2.1.8. Масово-роз'яснювальна робота серед населення
- •2.2. Поточний статистичний облік подій природного руху населення
- •2.3. Поточні регістри (списки, картотеки) населення
- •2.4. Вибіркові і спеціальні обстеження
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 3. Чисельність та структура населення
- •3.1. Чисельність населення
- •3.2. Структура населення за статтю
- •3.3. Вікова структура населення
- •3.3.1. Статевовікові піраміди
- •3.3.2. Взаємозв'язок вікової структури з режимом відтворення населення
- •А) примітивний тип
- •3.3.3. Демографічне старіння населення
- •3.4. Шлюбна структура населення
- •3.4.1. Методи реального та умовного поколінь
- •3.5. Сімейна структура населення
- •3.6. Сім'я та домогосподарство
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 4. Природний рух населення та його показники
- •4.1. Показники оцінки природного руху населення
- •4.2. Сучасні тенденції природного руху населення
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 5. Механічний рух населення та його показники
- •5.1. Сутність та класифікація механічного руху населення
- •5.2. Теорія міграційного процесу
- •5.3. Показники оцінки механічного руху населення
- •5.3.1. Абсолютні показники міграції населення
- •5.3.2. Відносні показники міграції
- •2. Окремі коефіцієнти міграції:
- •5.4. Економічна ефективність міграції населення
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Модуль 2. Основні напрями демографічної політики
- •Тема 6. Відтворення населення та його показники
- •6.1. Сутність та значення відтворення населення
- •6.2. Показники оцінки відтворення населення
- •Базисні темпи зростання і приросту населення:
- •7. Середній темп приросту населення:
- •8. Абсолютне значення 1 % приросту:
- •9. Коефіцієнти інтенсивності зміни абсолютного приросту населення і коефіцієнти інтенсивності зміни природного приросту.
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 7. Демографічне прогнозування
- •7.1. Сутність демографічного прогнозування
- •7.2. Розробка гіпотез щодо ймовірних змін демографічних тенденцій у прогнозному періоді
- •7.3. Демографічний прогноз для України до 2050 року
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 8. Демографічна політика
- •8.1. Сутність та значення демографічної політики
- •8.2. Індекс розвитку людського потенціалу
- •8.3. Досвід функціонування демографічної політики за кордоном
- •8.4. Демографічна політика колишнього срср
- •8.5. Сучасна демографічна політика України
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Глосарій
- •Література
8.2. Індекс розвитку людського потенціалу
Індекс розвитку людського потенціалу базується на Концепції розвитку людського потенціалу, введеної в міжнародний політичний і науковий обіг Організацією Об'єднаних Націй у рамках підготовки світових "Доповідей про розвиток людини", що видаються Програмою розвитку ООН (ПРООН) з 1990 р. В Україні подібні доповіді готуються під егідою ПРООН щорічно, починаючи з 1996 року. У концепції сформульована принципова ідея: вища мета економічного і суспільного розвитку полягає в розширенні можливостей для кожної людини реалізувати свої здібності, мати здорове, повноцінне, творче життя. Особа, індивід розглядаються у вказаній концепції не тільки як найважливіший чинник людського розвитку, але і як головний споживач його результатів і досягнень.
Слід зауважити, що дана ідея не є тривіальною для українського менталітету в цілому (тобто включаючи свідомість політиків, управлінців, соціальних груп і окремих індивідів), у якому сформувалася надзвичайно низька індивідуальна цінність людського життя. Не зупиняючись у подробицях на історичних і ідеологічних витоках цього феномена (громадський устрій дореволюційного селянського життя, державно-соціалістична ідеологія колективізму та індивідуального самопожертвування), слід зазначити, що початок демократизації суспільного життя не тільки не змінив ситуацію на краще, але й посилив становище. Ціна людського життя знизилася ще більше (цьому могли сприяти війни, політичний цинізм, відверті маніпуляції людьми і заклики до нових жертв в ім'я сумнівних ідей), про що свідчить, зокрема, зростання кількості вбивств і самогубств. Тому найважливішими завданнями у даній сфері є зміна суспільної, управлінської, політичної психології, затвердження неподільної цінності життя індивіда, цьому може сприяти оволодіння ідеологією розвитку людського потенціалу.
Концепція розвитку людського потенціалу не суперечить традиційним теоріям економічного розвитку, однак орієнтуючи економічний розвиток не тільки на збільшення темпів економічного зростання, але й на розвиток людини, долає їх обмеженість і певний відрив від соціальних відносин.
Концепція людського розвитку ґрунтується на чотирьох принципах.
Продуктивність. Громадяни повинні мати можливість підвищувати продуктивність своєї життєдіяльності, повноцінно беручи участь у процесі формування доходів. Тому економічне зростання є однією зі складових людського потенціалу.
Рівність. Усі громадяни спочатку повинні мати рівні можливості в економічному житті, і тому всі бар'єри, що перешкоджають наданню таких можливостей, повинні бути усунені.
Стійкість. Доступ до можливостей, має бути забезпечений не тільки для нинішнього, але й для майбутніх поколінь.
Розширення можливостей. Розвиток повинен здійснюватися на користь громадян і за рахунок їх зусиль. Громадяни мають всебічно брати участь у процесах ухвалення рішень, що визначають їх життя.
З цього випливає, що соціальний і економічний розвиток у країні, яка керується концепцією розвитку людського потенціалу, повинен бути спрямований на забезпечення максимально широких матеріальних можливостей для задоволення базових потреб людини в отриманні якісної освіти і послуг охорони здоров'я, а також забезпечення безпеки людини в найширшому розумінні цього терміна.
Нарешті, в суспільстві має бути реалізований безумовний пріоритет прав та інтересів особи, повинне утвердитися положення про те, що колективні, суспільні та державні інтереси є всього лише агрегованим поданням індивідуальних інтересів. Інакше кажучи, розвиток людського потенціалу неможливий поза демократичною, орієнтованою на пріоритет людських цінностей систему.
Народонаселення, яке розглядається в контексті ідеології розвитку людського потенціалу, кількісний і якісний потенціал його відтворення (демографічний потенціал) є умовою, основою та метою розвитку суспільства і держави.
Запропонований Програмою розвитку ООН індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) розраховується на основі трьох показників:
довголіття, яке визначається як тривалість майбутнього життя при народженні;
досягнутого рівня освіти, який визначається як сукупний індекс освіти дорослого населення і сукупної частки різних рівнів, що вчаться та вступили до навчальних закладів;
рівня життя, який визначається на базі реального валового внутрішнього продукту на душу населення.
Станом на 2009 р. середньосвітове значення ІРЛП становить 0,864. У промислово розвинених країнах складає 0,991, у країнах, що розвиваються, – 0,676, нерозвинені країни – 0,566, Україна – 0,692 (88 місце).
У сучасних умовах демографічна політика проводиться в більшості країн світу. З 1960-х рр. ООН проводить періодичні опитування урядів з питань політики в галузі народонаселення. Їх систематизовані результати знаходяться в спеціально створеному банку даних про політику в галузі народонаселення. Банк містить постійно поповнювану інформацію щодо 174 країн.