9. Коефіцієнти інтенсивності зміни абсолютного приросту населення і коефіцієнти інтенсивності зміни природного приросту.
Демографічний зміст застосовуваних коефіцієнтів полягає в тому, що вони дають можливість зіставити середньорічні показники абсолютного приросту і природного приросту за два суміжних міжпереписних періоди й порівняти зміни, які відбулися між ними, із середнім населенням, яке живе в цих двох досліджуваних періодах, і тим самим охарактеризувати інтенсивність процесів динаміки населення за тривалий період часу.
Коефіцієнти розраховуються за формулами:
К∆Sn/1 = (∆"Sn/1–∆'Sn/1) / S; (6.15)
K∆S=(∆"–∆') / S, (6.16)
де К∆Sn/1 – коефіцієнт інтенсивності зміни абсолютного приросту населення;
K∆S – коефіцієнт інтенсивності природного приросту;
∆'Sn/1 – середньорічний абсолютний приріст населення за базисний період;
∆"Sn/1 – те ж саме, за поточний період;
∆' – середньорічний природний приріст населення за базисний період;
∆" – те ж саме, за поточний або звітний період;
S – середньорічна чисельність населення за обидва аналізовані періоди, обчислена за формулою:
,
(6.17)
де ti – період часу між датами перепису населення;
Sn – чисельність населення на дату перепису.
Показники динаміки дають нам перше уявлення про рух населення в часі, про його зростання, стабілізацію або скорочення, дозволяють простежити основні тенденції цього розвитку.
Найбільш загальними показниками відтворення населення є коефіцієнти, розраховані на основі зіставлення абсолютної кількості народжених і померлих. До них, насамперед, відноситься коефіцієнт живучості, або індекс Покровського – Пірля, що був запропонований у 1897 р. російським вченим Покровським В. У. і в 1921 р. американським вченим З. Пірлем. Коефіцієнт розраховується за формулою:
К ж. = N / М, (6.18)
де N – кількість народжених;
М – кількість померлих у даній місцевості за цей же період часу.
Коефіцієнт показує кількість народжених, яка припадає на одного померлого й використовується як приблизна, орієнтовна оцінка заміни поколінь, які відходять, новими. Із практики радянської статистики цей коефіцієнт зник три десятиліття тому.
Другим наближеним показником, котрий використовується й дотепер, є коефіцієнт природного приросту, який розраховується за формулою:
Кпр.пр.= (N – M) / S 1000 = n – m, (6.19)
де n – загальний коефіцієнт народжуваності;
m – загальний коефіцієнт смертності.
При n > m, ми маємо природний приріст на 1 000 осіб населення в середньому за рік; при n < m – природні втрати, що дає перший сигнал про те, що в населенні настав період його звуженого відтворення.
Третім є показник обороту населення, що розраховується за формулою:
Ко = n + m. (6.20)
Коефіцієнт обороту населення показує, у що обходиться зростання населення в середньому за рік на 1 000 осіб населення.
Почато спробу оцінки ефективності відтворення. Для цього використовується коефіцієнт економічності. Він розраховується за формулою:
Кек = (n – m) / (n + m). (6.21)
Коефіцієнт показує частку природного приросту населення в загальному його обороті.
Однак перераховані вище показники мають ряд недоліків: та ж сама величина коефіцієнтів складається за різних рівнів народжуваності, наприклад, коефіцієнт природного приросту, що дорівнює 10 %, може обчислюватися так:
К = n – m = 35 % – 25 % = 10 % і К = n – m = 15 % – 5 % = 10 %. (6.22)
Коефіцієнт обороту в першому випадку становить 60 %, а в другому – 20 %; на величину абсолютної чисельності народжених і померлих під час розрахунку коефіцієнта живучості на величину загальних коефіцієнтів народжуваності впливає статевовікова структура населення.