3.3.2. Взаємозв'язок вікової структури з режимом відтворення населення
Вікова структура відіграє активну роль не тільки в демографічних, але й у всіх соціальних процесах. З віком пов'язана психологія, емоційність, певною мірою – розум людини. У суспільстві з високою народжуваністю і, відповідно, з високою часткою молоді багато ентузіазму, “гарячих поривів” та нерозважливості. Масштабні революції частіше відбуваються в суспільствах з молодою віковою структурою, тобто там, де присутня висока питома вага молоді в суспільстві. Навпаки, старіють суспільства, які із високою питомою вагою людей похилого віку схильні до догматизму і застою, але в цих суспільствах і більше мудрості, їм рідко загрожують революції.
Вікова структура тісно взаємодіє з характеристиками відтворення населення. Розрізняють три типи такої взаємодії (рис. 3.1).
1. Перший тип відтворення населення (рис. 3.1 а) характеризується високою народжуваністю і смертністю. Вікова піраміда такого населення має широку нижню основу (яка утворює високу питому частку дітей у структурі населення) і вузьку верхню основу (незначну частку тих, хто доживає до похилого віку). Такий тип відтворення населення можна назвати “примітивним” (за багатьма параметрами, і не тільки демографічними, таке найменування йому цілком підходить).
А) примітивний тип
2. Промисловий та соціальний розвиток суспільства має серед своїх результатів також і зниження рівнів смертності та народжуваності. Зростання чисельності населення сповільнюється і врешті-решт припиняється. Вікова структура набуває форми дзвона (рис. 3.1 б). Такий тип можна назвати нерухомим, або стаціонарним.
б) стаціонарний тип
3. Подальший розвиток за певних умов призводить до стану, коли зниження смертності сповільнюється або припиняється, тоді як зниження народжуваності продовжується. Починається депопуляція, вимирання населення. Вікова структура набуває форми похованої урни (рис. 3.1 в). Населення старіє, тобто в його складі збільшується частка літніх людей і скорочується частка молоді. Такий тип відтворення населення можна назвати регресивним, або депопуляційним.
в) регресивний тип
Рис. 3.1. Типові піраміди відтворення населення
Статева структура населення нашої країни, як і вікова, сильно деформована соціальними явищами, що відбувалися неодноразово впродовж XX століття. Перша світова війна, громадянська війна, колективізація, індустріалізація, яка супроводжувалися величезною міграцією населення, Друга світова війна та інші відомі явища викликали різке зниження народжуваності та деформували вікову структуру населення.
3.3.3. Демографічне старіння населення
Загальною тенденцією зміни вікової структури населення країн у міру зниження народжуваності і зростання середньої тривалості життя є неухильне зростання у віковій структурі частки населення старших вікових категорій. Цей процес отримав назву демографічного старіння населення (точніше, його вікової структури).
Причини демографічного старіння в недемографічній літературі трактуються найчастіше як наслідок зростання тривалості життя. Нерідко деякі вчені, які зачіпають у тому або іншому зв'язку процес старіння населення, навіть забувають згадати про зростання середньої тривалості життя, а прямо говорять про зростання частки немолодого населення. Це є (нібито) яскравим свідченням соціального прогресу і поліпшення умов життя (мається на увазі зростання середньої тривалості життя). На жаль, ці уявлення найчастіше помилкові.
Зростання середньої тривалості життя може сприяти старінню населення тільки в тому випадку, якщо воно відбувається в старших вікових групах населення, тобто старше 60 років. Проте в більшості країн, і в нашій також, зростання середньої тривалості життя протягом всієї її еволюції відбувалося в основному лише за рахунок зниження смертності в молодших і середніх вікових групах, тоді як у старших вікових групах смертність знижувалася повільніше або зовсім не знизилася протягом XX сторіччя. Саме у нашій країні середня тривалість життя населення віком 60 років і старшого упродовж XX ст. скоротилася, а не зросла. І таким чином її динаміка швидше гальмувала демографічне старіння населення, ніж прискорювала.
Для оцінки ступеня демографічного старіння населення існує наступний показник – питома вага населення віком 60 років і старше (за критеріями ООН – 65 років і старше) у структурі населення. У табл. 3.2 показана його динаміка за даними на моменти переписів населення і на початок 2008 р.
Таблиця 3.2
Індекс демографічного старіння населення в Україні (у відсотках)
Роки |
Усе населення |
Міське населення |
Сільське населення |
1986 |
9,0 |
7,6 |
10,5 |
1991 |
11,9 |
10,6 |
14,1 |
1996 |
13,7 |
12,2 |
17,0 |
2000 |
14,9 |
13,8 |
18 |
2001 |
15,3 |
14,2 |
18,4 |
2002 |
15,7 |
14,5 |
18,6 |
2003 |
16,0 |
15,0 |
18,9 |
2004 |
16,2 |
15,4 |
19,1 |
2005 |
16,7 |
15,9 |
19,3 |
2006 |
17,1 |
16,2 |
19,6 |
2008 |
17,6 |
16,6 |
20,2 |
2009 |
17,8 |
16,7 |
20,4 |
Звертає на себе увагу різниця в розмірах показника демографічного старіння між міським і сільським населенням. Сільське населення значно старше від міського всупереч тому, що рівень народжуваності сільського населення вищий, ніж міського. А отже, молоді на селі, здавалося б, повинно бути більше, ніж у містах. Проте все навпаки. Це результат міграції молоді з села до міста.
У деяких областях країни питома вага немолодого населення в сільській місцевості вже перевищує 30 %.