2. Предмет демографії

Справжньою метою дослідження для будь-якої науки є розкриття законів (причинно-наслідкових зв'язків) розвитку в тій сфері буття, яка становить її предмет. У свою чергу, пізнання законів розвитку немислиме без попереднього встановлення (виявлення) закономірностей, тобто об'єктивних стійких зв'язків, що повторювались, між явищами цього розвитку. Саме в закономірностях виявляються закони розвитку (хоча зафіксувати цей прояв можливо далеко не завжди і найчастіше не просто, але цим займається будь-яка наука).

Тепер, нарешті, можна сформулювати визначення предмета демографії таким чином.

Предметом демографії є закони природного відтворення населення. Можна було б до цього ще додати, у їх суспільно-історичній обумовленості. Але можна й не додавати, тому що закони суспільного розвитку (а закони демографічного розвитку – невід'ємна частина законів суспільного розвитку) інакше як у суспільно-історичній обумовленості пізнати неможливо. Таке додавання робиться зазвичай ніби для підстраховування з метою зайвий раз підкреслити переваги соціального характеру демографічних процесів і вказати на місце демографії серед суспільних наук.

Населення в демографії також розуміють специфічно. Це не будь-яка сукупність людей, а сукупність людей, що самовідтворюється в процесі зміни поколінь. Тобто це чимала чисельність людей, що володіє багатоманітною структурою, необхідною для безперервного відновлення цієї сукупності. Здатність до самовідтворювання – головна якість, що визначає населення саме як демографічну категорію, відрізняє його від інших сукупностей людей, наприклад, таких, як виробничий колектив, мешканці будинку та ін.

Тут треба пояснити одну суперечність, яка часто зустрічається у творах або публічних виступах письменників або вчених, далеких від демографії, щодо поняття “населення”. У цих висловах населення як щось бездуховне, позбавлене індивідуальності, протиставляється такій, нібито більш духовній і особовій категорії, як народ або суспільство. Подібне ставлення до категорії “населення” безпідставне і несправедливе (хоча дійсно населення в демографії розглядається іноді окремо від його особових характеристик). Населення і народ – це просто різні якісні властивості одного й того ж суспільства, наукові абстракції, необхідні у їх вивченні. Цей ряд можна було б продовжити: тобто і класи, і праця, і капітал, і народ, і суспільство в цілому – все це не більше ніж наукові абстракції. І нічого принизливого в таких абстракціях немає, якщо грамотно ними користуватися.

Найбільш спірним, очевидно, може видатись виняток із предмета демографії міграційних процесів. Майже всі підручники з демографії, як вітчизняні, так і зарубіжні, містять розділи про методи дослідження міграції населення. Проте це лише пережиток часів універсальної статистики, що намагалася охопити повністю все суспільство. Фактично ж включення міграції в предмет демографії завжди було лише декларативним. Насправді завжди існував “розподіл праці” між вченими, що вивчали природне відтворення населення, і тими, хто вивчав міграційні процеси. Між міграцією та відтворенням населення є істотні якісні відмінності, які обумовили відповідні відмінності і в методах дослідження, і в професійній підготовці дослідників. Ці процеси відрізняються й за характером чинників, що впливають на них. Так, у міграційних процесах значно сильніша, ніж у відтворювальних, роль географічних чинників (природних умов, клімату, розміщення виробництва, соціальної інфраструктури та ін.). У відтворювальних же процесах більш вагома порівняно з міграційними процесами роль біологічних чинників. Міграція населення – це перш за все міграція робочої сили. Тому в процесі вивчення міграційних процесів дуже важливі знання в галузі економіки та соціології праці, які під час вивчення відтворення населення фактично не використовуються. В цілому ж, звичайно, між міграційними і відтворювальними процесами існує взаємодія (як між предметом і чинником, що впливає на предмет дослідження). Міграція впливає на народжуваність, шлюбність, здоров'я та смертність мас людей, які мігрують і в цій якості вивчається в демографії (правильніше буде сказати – повинна вивчатися) як один із чинників відтворення населення. У свою чергу рівень народжуваності, сімейний склад населення, рівень здоров'я і життєздатності населення чинить вплив на його міграційну рухливість (тобто є чинником міграційної рухливості населення).

Тісно переплітається предмет демографії з іншою близькою до неї наукою – соціальною гігієною – головним чином, при вивченні проблем смертності і тривалості життя. Багато видатних фахівців-медиків були і є видатними вченими і у сфері проблем демографії (Новосельський С. А., Паєвський В. В., Томілін С. А., Куркін П. І., Мерков А. М., Садвокасова Е. А., Бідний М. С. та ін.). Проте відмінність між предметами двох суміжних наук – соціальної гігієни і демографії – існує, і вона достатньо чітка. Демографія вивчає відтворення населення, соціальна гігієна – його здоров'я. Відповідно відрізняються і цілі вивчення смертності. У демографії вона вивчається як компонент відтворення населення, в соціальній гігієні – як зворотний показник здоров'я населення. Звичайно, розмежування предметів наук – не самомета; природно, на якихось ділянках пізнання їх інтереси можуть перетинатися, але якщо при цьому відбувається взаємозбагачення знаннями, то такий перетин наук є лише доцільним.