2.1.8. Масово-роз'яснювальна робота серед населення

Успіх проведення перепису населення залежить від злагодженої співпраці обох сторін, що беруть участь у цьому заході, а саме тих, хто проводить перепис (персонал перепису), та тих, кого досліджують (населення). Дуже важливо, щоб населення мало правильне уявлення про суть перепису, його цілі та принципи, не боялося її і було готове відповідати на питання переписних формулярів. Для того щоб підготувати населення до участі в переписі, задовго до перепису проводиться масово-роз'яснювальна робота серед населення шляхом підготовки відповідної популярної літератури, виступів фахівців із лекціями, показу телефільмів. Проте, яким повинен бути зміст цієї пропаганди? Що саме треба пропагандувати?

У нових суспільних умовах, до яких ми тільки переходимо, необхідно в певному значенні деполітизувати переписи населення, звільнити їх від тієї ролі, яка їм не властива, але підсилити саме методологічний аспект пропагандистської кампанії. Необхідно роз'яснювати основні принципи перепису, які можуть бути незвичними і складними для сприйняття людьми, які є не досвідченими в тонкощах статистики. Це такі принципи перепису населення: принцип самовизначення, тобто запис відомостей зі слів опитуваних без підтвердження їх достовірності документами; запис місця постійного проживання незалежно від прописки, національності – не обов'язково тієї, що значена в паспорті, а тієї, до якої людина себе відносить внутрішньо. Необхідно роз'яснювати, що перепис не загрожує жодними деформаціями життя окремих громадян, але проводиться для отримання інформації, необхідної для вдосконалення управління народним господарством. Необхідно також роз'яснювати, що перепис населення має не екстраординарний, а виключно рутинний, періодичний характер, щоб громадяни звикали до цієї процедури і не боялися її.

2.2. Поточний статистичний облік подій природного руху населення

Облік подій природного руху населення – народжень, смертей, шлюбів і розлучень – заснований на реєстрації цих подій. Потреба в такій реєстрації виникла в західноєвропейській церкві для оформлення сплати віруючими здійснення обрядів одруження, церковного розірвання шлюбів, хрещення новонароджених і поховання померлих. Жодних інших цілей церква не переслідувала. Але поступово й держава стала виявляти цікавість до обліку подій природного руху населення, і церковні записи довершених обрядів почали використовуватися для цілей державної статистики. Поступово держава почала контролювати ведення церковних реєстраційних книг, установлювати правила, за якими ці книги повинні вестися духівництвом. З кінця XVIII ст. у Європі реєстрація подій природного руху населення почала переходити від церковних до цивільних органів (у Франції – з 1792 р, у Бельгії – з 1796 р, у Голландії – з 1822 р, у Великобританії – з 1837 р, в Італії – з 1865 р, в Іспанії – з 1871 р, в Німеччині – з 1875 р.).

Нова історія поточного обліку природного руху населення в Україні почалася після більшовицької революції 1917 р. Уже 18 грудня 1917 р. був виданий декрет “Про цивільний шлюб, про дітей і про ведення книг актів стану”. А ще через місяць декретом від 23 січня 1918 р. (про відділення церкви від держави) функції реєстрації актів цивільного стану були передані з ведення церкви цивільним органам: у міських поселеннях – спеціально створеними для цього відділам (або бюро) записів актів громадянського стану (ЗАГС), в сільських місцевостях – сільським органам управління. Ця система існує й сьогодні.

Реєстрація актів громадянського стану має обов'язковий характер, що підкріплюється видачею в процесі реєстрації в органах ЗАГС свідоцтв про народження, смерть, шлюб, розлучення – документів, що мають юридичне значення для їх власників. Це зроблено спеціально, щоб спонукати громадян до реєстрації демографічних подій і тим самим забезпечити повноту та якість обліку. Терміни і порядок реєстрації актів цивільного стану, відповідальність за їх порушення встановлені Законом “Про порядок і терміни реєстрації народжень і смертей”, прийнятим 27 липня 1936 р.

Реєстрація демографічних подій проводиться в спеціальних книгах у двох екземплярах, один із яких залишається в книзі і зберігається в архіві, а другий – передається у статистичні органи для обробки та узагальнення відомостей, що містяться в них.

Відомості, що містяться в актах громадського стану, можна розділити на дві частини. Одна частина – відомості адміністративного характеру (прізвище та ім'я, по батькові суб'єкта події, номери різних документів та ін.). Ці відомості не становлять інтересу для статистики і в розробку не йдуть. Друга частина – відомості, які мають статистичне значення. Наприклад, в акті про народження вказуються такі характеристики новонародженого, як стать, місце народження, та ін., а також відомості про батьків, такі, як, їх вік, національність, шлюбний стан, місце постійного проживання, рід занять і місце роботи. На основі цих відомостей можна розрахувати показники народжуваності за віком матері і батька, їх шлюбним станом, національністю, родом занять, соціальною групою, територією мешкання та ін. Акт про смерть містить відомості про стать і вік померлого, місце його проживання, причину смерті, національність.

Проте ці відомості навіть в сумарному вигляді ще не характеризують інтенсивність демографічних процесів. Обсяг демографічних подій залежить від чисельності населення, яке бере участь у цих подіях. Тому сукупність демографічних подій треба зіставити з відповідними їм сукупностями населення (кількість народжень – з кількістю жінок певного віку і шлюбного стану, відповідної національності, соціальної групи, місця проживання та ін., кількість померлих, з чисельністю населення відповідної статті, віку, національності та ін.). Дані про чисельність і склад населення дають переписи. Таким чином, дані поточного обліку демографічних подій утворюють нерозривну єдність з даними переписів населення. Під час розрахунку демографічних показників дані поточного обліку знаходяться у чисельнику, а дані перепису – у знаменнику. Вже на етапі розробки програми перепису населення враховуються можливості взаємного використання підсумків перепису з даними поточного обліку.