- •Модуль 1. Теоретичні аспекти та основні категорії демографії Тема 1. Предмет, завдання і методи демографії
- •Коротка історія становлення демографії
- •Предмет демографії
- •Завдання демографії
- •Методи дослідження в демографії
- •1.5. Спеціалізація усередині демографії
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 2. Джерела інформації про населення і демографічні процеси
- •2.1. Переписи населення
- •2.1.1. Визначення перепису населення
- •2.1.2. Основні принципи сучасного перепису населення
- •2.1.3. Коротка історія переписів населення у світі
- •2.1.4. Програма перепису населення
- •2.1.5. Правова основа перепису населення
- •2.1.6. Критичний момент перепису населення (або момент рахунку населення)
- •2.1.7. Категорії населення, що враховуються в процесі переписів населення
- •2.1.8. Масово-роз'яснювальна робота серед населення
- •2.2. Поточний статистичний облік подій природного руху населення
- •2.3. Поточні регістри (списки, картотеки) населення
- •2.4. Вибіркові і спеціальні обстеження
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 3. Чисельність та структура населення
- •3.1. Чисельність населення
- •3.2. Структура населення за статтю
- •3.3. Вікова структура населення
- •3.3.1. Статевовікові піраміди
- •3.3.2. Взаємозв'язок вікової структури з режимом відтворення населення
- •А) примітивний тип
- •3.3.3. Демографічне старіння населення
- •3.4. Шлюбна структура населення
- •3.4.1. Методи реального та умовного поколінь
- •3.5. Сімейна структура населення
- •3.6. Сім'я та домогосподарство
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 4. Природний рух населення та його показники
- •4.1. Показники оцінки природного руху населення
- •4.2. Сучасні тенденції природного руху населення
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 5. Механічний рух населення та його показники
- •5.1. Сутність та класифікація механічного руху населення
- •5.2. Теорія міграційного процесу
- •5.3. Показники оцінки механічного руху населення
- •5.3.1. Абсолютні показники міграції населення
- •5.3.2. Відносні показники міграції
- •2. Окремі коефіцієнти міграції:
- •5.4. Економічна ефективність міграції населення
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Модуль 2. Основні напрями демографічної політики
- •Тема 6. Відтворення населення та його показники
- •6.1. Сутність та значення відтворення населення
- •6.2. Показники оцінки відтворення населення
- •Базисні темпи зростання і приросту населення:
- •7. Середній темп приросту населення:
- •8. Абсолютне значення 1 % приросту:
- •9. Коефіцієнти інтенсивності зміни абсолютного приросту населення і коефіцієнти інтенсивності зміни природного приросту.
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 7. Демографічне прогнозування
- •7.1. Сутність демографічного прогнозування
- •7.2. Розробка гіпотез щодо ймовірних змін демографічних тенденцій у прогнозному періоді
- •7.3. Демографічний прогноз для України до 2050 року
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Тема 8. Демографічна політика
- •8.1. Сутність та значення демографічної політики
- •8.2. Індекс розвитку людського потенціалу
- •8.3. Досвід функціонування демографічної політики за кордоном
- •8.4. Демографічна політика колишнього срср
- •8.5. Сучасна демографічна політика України
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Практичні завдання для самостійного розв’язання
- •Глосарій
- •Література
2.1.6. Критичний момент перепису населення (або момент рахунку населення)
Раніше, в ході обговорення основних принципів перепису населення, вже йшла мова про значення критичного моменту перепису населення. Але цей момент настільки важливий, що незайвим буде зупинитися на цьому питанні дещо докладніше.
Критичний момент перепису населення – це точний момент часу, єдиний для всієї країни, до якого приурочуються зібрані під час перепису населення відомості. Встановлення критичного моменту дозволяє отримати ніби моментальну фотографію, моментальний зріз населення, яке безперервно змінюється. Зазвичай критичний момент установлюється до опівночі напередодні першого дня перепису. Це пояснюється тим, що переписи зазвичай проводяться за місцем проживання людей (хоча б тимчасового) і більшість їх у нічний час знаходиться в приміщеннях.
Установлення критичного моменту допомагає точніше врахувати наявне населення, зменшити можливість пропусків і подвійного рахунку людей. Більшість переписів у світі проводяться зі встановленням критичного моменту. Проте в деяких країнах відомості, що збираються під час переписів населення, приурочуються до першого дня без установлення точної години, тобто без критичного моменту. До таких країн належать, зокрема, США і Фінляндія.
У ході першого всеросійського перепису населення 1897 р. теж не було чітко визначеного критичного моменту. Відомості збиралися за їх станом на ранок 27 січня 1897 р. У переписі 1920 р. і міському переписі 1923 р. критичний момент був установлений на 9 годину ранку першого дня перепису. У всіх подальших вітчизняних переписах населення критичний момент установлювався на 24 годину першого дня перепису.
2.1.7. Категорії населення, що враховуються в процесі переписів населення
Переписи зазвичай проводяться протягом 7 – 10 днів, і їх прагнуть проводити так, щоб якомога менше заважати повсякденному життю населення. Тим часом безліч людей переміщується територією країни. Виникає проблема пропуску або подвійного обліку людей, які тимчасово відсутні в місці свого постійного мешкання або, навпаки, тимчасово проживають на території, де їх застав перепис. Щоб уникнути пропусків і подвійного рахунку, під час переписів розрізняють категорії людей, залежно від характеру їх мешкання на даній території на наявне і постійне населення. Виділяється і третя категорія – юридичне (приписне) населення, – яка, проте, в сучасних переписах не використовується.
До наявного населення відносяться люди, що фактично знаходилися на критичний момент перепису на території даного населеного пункту, незалежно від тривалості мешкання в цьому місці і прав на проживання (тобто не має значення, чи живуть вони в даному місці законно чи нелегально).
До постійного населення відносяться люди, які на критичний момент перепису проживають у даному місці постійно (тобто це їх звичайне, безстрокове місце проживання), незалежно від права на мешкання (тобто від прописки), а також від фактичної наявності в місці постійного мешкання на критичний момент перепису. Поняття “безстрокового” мешкання повністю не визначене і тому може викликати труднощі під час визначення характеру мешкання людини в даному місці, тобто чи є воно постійним або тимчасовим. Щоб уникнути цієї проблеми, в нашій переписній практиці для визначення постійного місця проживання прийнятий умовний термін мешкання 6 місяців. При цьому потрібно мати на увазі, що цей термін (6 місяців) відноситься не тільки до минулого часу, вже прожитого в даному місці, але й до майбутнього. Таким чином, якщо опитуваний щойно в'їхав у дане житло, у якому його застав перепис, і не прожив у ньому й трьох днів (або навіть одного дня), але безумовно заявляє, що житиме в ньому постійно (без певного терміну), по відношенню до території, на якій розташовано його житло, він враховується в категорії постійного населення.
Між чисельністю постійного та наявного населення, тимчасово відсутнього і такого, що тимчасово проживає на даній території (у місці проходження перепису на його критичний момент), існує балансова залежність. Так, постійне населення конкретної території дорівнює наявному населенню плюс тимчасово відсутні, за мінусом тих, які тимчасово проживають на даній території. Також це можна виразити дещо наочніше, у вигляді формули, у якій усі умовні позначення достатньо зрозумілі:
ПН = НН + ТВ – ТП . (2.1)
Наявне ж населення дорівнює постійному населенню плюс те населення, що тимчасово проживає на конкретній території і за винятком тимчасово відсутнього населення, або:
НН = ПН + ТП – ТВ . (2.2)
Юридичне, або приписне населення, – це населення, яке вважається таким, що проживає в даному місці за документами: списками, будинковими книгами, за пропискою та ін., фактично незалежно від реального мешкання в місці прописки. Як уже зазначалося раніше, визначати кількість людей за документами щодо прописки не має сенсу, оскільки різниця між кількістю тих, хто реально проживає на даній території, і врахованою кількістю людей може виявитися дуже істотною. У період фіскальних обліків населення об'єктом обліку було саме юридичне населення. З початком регулярних загальних переписів населення сучасного типу інтерес до обліку юридичного населення поступово зменшувався. У нашій країні, лише в одному загальному переписі населення, а саме в найпершому переписі 1897 р., була зроблена спроба врахувати одночасно всі три категорії населення: наявне, постійне і юридичне. Спроба виявилася невдалою. Чисельність приписного населення настільки розійшлася з чисельністю наявного населення, що її навіть не намагалися публікувати.
Враховувати дві категорії населення потрібно й під час користування статистичними довідниками про населення. Загальна чисельність населення публікується, як правило, саме за категоріями наявного населення. А дані щодо статевовікової, шлюбно-сімейної, етнічної і соціальної структур населення розробляються за підсумками переписів населення та публікуються завжди за постійним населенням. На жаль, категорія населення не завжди вказується в таблицях довідників.
У післявоєнний (після Другої світової війни) період більшість країн світу вже перейшли на облік лише постійного населення, і їх кількість продовжує збільшуватися.
