Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу та інші забезпечення
Цільове фінансування
Доходи майбутніх
періодів
Рис. 5. –
Джерела власного
капіталу
Порядок формування й облік статутного капіталу
Одним з основних показників, що характеризують фінансове положення підприємства є статутний капітал. Його формування являє собою обов'язковий елемент засновницьких документів. У них визначається сума статутного капіталу, що вказується в статуті підприємства і підлягає реєстрації в державному реєстрі одиниць, що хазяюють. Сума статутного капіталу в балансі повинна відповідати зареєстрованої. Будь-які зміни статутного капіталу обов'язково вносяться в зазначені документи (державний реєстр одиниць, що хазяюють і статут підприємства).
Статутний капітал – це сума грошових внесків чи вартість відповідних видів майна, що власник надає в повне господарське володіння, використання і розпорядження створюваному суб'єкту підприємницької діяльністі
Засновники в рахунок внесків у статутний капітал можуть вносити:
кошти;
основні засоби, нематеріальні активи й інші види необоротних активів;
запаси й інші види майна.
Оцінюється майно, внесене засновниками в статутний капітал, за домовленістю, але обов'язково з урахуванням вимог відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. У більшості випадків для його оцінки використовується справедлива вартість.
Сума заявленого на момент реєстрації статутного капіталу, але ще не внесеного засновниками являє собою неоплачений капітал. При визначенні загальної суми власного капіталу підприємства неоплачений капітал віднімається.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі одиниць, що хазяюють і припиняється вдень його вибуття з цього реєстру в зв'язку з припиненням діяльності, банкрутства й іншими причинами.
Конкретний порядок формування статутного капіталу залежить від форми власності і форми господарювання, створюваного суб'єкта підприємницької діяльності.
У державних підприємствах статутний капітал формується в момент створення підприємства за рахунок державних засобів. Це може відбуватися шляхом:
виділення в розпорядження підприємства необхідних засобів з бюджету;
безоплатного одержання засобів від інших державних підприємств;
об'єднання декількох державних підприємств, що існували раніше з метою створення нового суб'єкта.
В установчих документах указується загальна сума сформованого статутного капіталу. На основі цих документів виробляється реєстрація створеного підприємства в державному реєстрі одиниць, що хазяюють.
Надалі зміни зареєстрованого статутного капіталу можуть відбуватися тільки по рішенню відповідних державних органів. При цьому обов'язкова перереєстрація в державному реєстрі одиниць, що хазяюють. Збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок капітальних інвестицій, дооцінки необоротних активів, безкоштовного отримання товарно-матеріальних цінностей тощо. Зменшується статутній капітал у наслідок безкоштовної передачі майна і деяких інших операцій.
У недержавних підприємствах статутний капітал формується за рахунок внесків засновників (учасників). У якості таких можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Важливе значення у порядку формування статутного капіталу має форма господарювання.
У сучасних умовах часто використовується акціонерна форма власності.
В акціонерних товариствах весь статутний капітал поділяється на кількість акцій, що і визначає їхню номінальну вартість.
Акція являє собою безстроковий цінний папір, що свідчить про внесення вкладу в майно акціонерного товариства. Вона дає право на участь в управлінні підприємством і одержання частини його доходу.
У залежності від положень статуту про порядок поширення акцій розрізняють:
акціонерні товариства відкритого типу;
акціонерні товариства закритого типу.
У першому випадку акції зобертаються на фондовому ринку і їх може придбати будь-який бажаючий. В другому – визначається обмежене коло осіб, що можуть придбати акції. У більшості випадків такими особами є засновники. Акціонерне товариство має право збільшувати статутній капітал на суму переоцінки вартості основних засобів. На цю суму, за рішенням зборів або ради директорів, збільшується номінальна вартість акцій або відбувається додатковий випуск акцій. Додатково випущені акції розподіляються між акціонерами пропорційно їх частці у статутному капіталі. Одночасно проводиться перереєстрація статутного капіталу.
До ліквідації чи реорганізації АТ акціонери не можуть вимагати повернення внесеного капіталу, але можуть продати його іншим особами. Тому що в АТ право власності на все майно мають не окремі акціонери, а акціонерне товариство, як юридична особа, зміна власника окремого внеску не викликає припинення діяльності.
При створенні АТ обумовлюється термін, у плині якого акціонери повинні оплатити свої акції, тобто внести свої частки в статутний капітал. Неоплачені протягом цього терміну (звичайно року) акції вважаються не розміщеними і на їхню вартість зменшується статутний капітал. Дивіденди на не розміщені акції не нараховуються. Розпоряджається не розміщеними акціями Рада директорів АТ.
Якщо АТ створюється на базі приватизованого державного (муніципального) підприємства, то обов'язково проводиться повна інвентаризація й оцінка майна. За результатами інвентаризації й оцінки майна складається остаточний баланс підприємства, що підлягає акціонуванню і визначається його статутний капітал.
У визначених випадках може бути прийняте рішення про викуп акцій у окремих акціонерів. Викуп акцій приводить до зменшення статутного капіталу АТ. Щоб не робити перереєстрацію, таке зменшення відбивають на спеціальному рахунку 45 “Вилучень капітал”. Цей рахунок активний, регулюючий до рахунка 40 “Статутний капітал”. Вартість викуплених акцій відбивається по дебету, а їхнє списання при реалізації або анулюванні – по кредиту. Сальдо рахунка 45 дебетове, показує вартість викуплених акцій і одночасно суму вилученого з обороту капіталу. Відбивається в першому розділі пасиву балансу і при визначенні загальної суми власного капіталу віднімається.
У період становлення ринкових відносин значне поширення одержали Товариства з обмеженою відповідальністю. Їхня діяльність регламентується Законом України “Про господарчі товариства”.
У товариствах з обмеженою відповідальністю статутний капітал також формується за рахунок внесків засновників. Його розмір не може бути меншим суми 100 мінімальних заробітних плат. При цьому на момент реєстрації такого товариства не менш 30% обговорених внесків уже повинні бути внесені засновниками, що підтверджується відповідними документами (платіжними дорученнями, накладними і т.д.). Цілком усі внески повинні бути внесені в плині року. У випадку порушення цього терміну засновники, не внесли свої внески, сплачують штраф у розмірі 10% річних від не внесеної вартості.
Діяльність товариств з обмеженою відповідальністю може припинятися:
після закінчення терміну, на який воно було організовано;
при реорганізації;
за рішенням суду.
У будь-якому випадку створюється, за рішенням загальних зборів засновників, спеціальна ліквідаційна комісія. Вона несе відповідальність по здійсненню операцій, зв'язаних з ліквідацією. При цьому необхідно в
3-х денний термін опублікувати в газеті повідомлення про ліквідацію суспільства і про термін прийняття претензій. Потім оцінюється і продається майно.
Отримані кошти направляються на:
розрахунки з працівниками з оплати праці;
виконання зобов'язань перед бюджетом;
розподіл між засновниками у відповідності із ст.54 Закону України “Про господарчі товариства”, розподіляється і непродане майно.
У передбачених законодавством випадках ліквідаційний баланс перевіряється незалежним аудитором або аудиторською фірмою.
Облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 “Статутний капітал”. Рахунок 40 відноситься до рахунків джерел утворення активів, основний, пасивний. По кредиту рахунка відбивається формування статутного капіталу і його збільшення передбачене законодавством, а по дебету - зменшення. Сальдо рахунка кредитове, показує суму зареєстрованого статутного капіталу і відбивається в першому розділі пасиву балансу.
Тому, що операцій по зміні статутного капіталу буває небагато, спеціального журналу – ордеру (машинограми) по рахунку 40 немає. Всі операції, що зв’язані із зміною статутного капіталу, відбиваються в збірному журналі – ордері на підставі касових ордерів, платіжних доручень, накладних, актів і інших, котрими оформляється одержання і видача внесків, приєднання інших видів власних джерел, списання непокритих збитків. Аналітичний облік ведеться за кожним засновником, акціонером і т.д.