2. Основні види вибірки в дослідженні.

1. Власне випадковий вибір

Виділений вид вибірки припускає забезпечення рівних шансів для кожного елемента генеральної сукупності бути відібраним у вибіркову. Першочергово створюється загальний список (за підприємствами, прізвищем, алфавітний, номерний). Після того, групуючи елементи, що входять у список за визначеною економічною або соціально-демографічною ознакою, одержуємо різні структури генеральної сукупності, наприклад, за підприємствами, формами власності, зайнятими, безробітними, пропозицією на ринку праці, рівнем освіти, віком, досвідом тощо.

Розрізняють два основних способи організації власне випадкової вибірки - випадковий повторний і випадковий безповторний добір одиниць дослідження, які засновані на урновій моделі жеребкування (лотереї). Так, у єдиному списку елементам генеральної сукупності привласнюються порядкові номери і кожен номер записується на «квиток». В урні «квитки» ретельно перемішуються, і з неї витягається така кількість «квитків», скільки одиниць спостереження повинне ввійти до складу вибіркової сукупності. При цьому номери на відібраних «квитках» будуть відповідати респондентам, що підлягають опитуванню.

Власне випадкова вибірка використовується в дослідженнях ринку праці досить рідко, як правило через великий обсяг генеральної сукупності.

2. Механічний добір

Вище названий спосіб добору застосовується в дослідженнях ринку праці досить часто через простоту його застосування. Так, сутність механічного добору полягає в тому, що генеральна сукупність поділяється на стільки груп, скільки елементів повинна містити вибіркова сукупність, і з кожної групи відбирається одна одиниця спостереження. При доборі з генеральної сукупності респондентів, звичайно, користуються загальним списком одиниць спостереження. Таким списком можуть бути: алфавітні списки, списки мешканців території, пронумеровані за допомогою таблиці випадкових чисел тощо.

Вже після цього здійснюється процедура добору, для чого визначається крок відліку, яким називається відстань між одиницями спостереження, що відбираються. Крок відліку визначається за формулою:

де N – величина генеральної сукупності,

п – величина вибіркової сукупності.

3. Типовий добір

За своєю сутністю, принцип типового добору полягає в наступному: генеральна сукупність поділяється за певною ознакою на типові групи, і добір одиниць дослідження здійснюється з кожної групи окремо.

Основним моментом при типовому доборі є правильний вибір економічної або соціально-демографічної характеристики, за якою буде вироблятися розшаровування генеральної сукупності на типові групи. Тобто в якості розшарування - доцільно вибрати таку ознаку, за якою варіація в генеральній сукупності є найбільшою. У цьому випадку за допомогою розшарування виходять більш однорідні групи, і тим самим підвищується точність вибірки в системі ринку праці.

4. Серійний добір

Водночас, наявні випадки де для вирішення основних задач дослідження ринку праці недостатньо відбирати як одиниці спостереження окремих респондентів (наприклад: при вивченні ефективності роботи цехів, бригад, дільниць), а доцільно як одиниці відбирати цілі колективи, в яких передбачається опитати кожного робітника чи ІТП. Серійний добір полягає в тому, що в якості одиниці спостереження відбираються групи і за ними проводиться суцільне опитування.

Добір серій для обстеження може бути здійснений за допомогою власне випадкової або механічної вибірки.