3. Джерела зростання продуктивності праці.

Загальновизнаним є визначення поняття "продуктивності праці" як її плідність, результативність. Але виникає запитання: чому плідність праці окремих працівників, що виготовляють одну і ту ж продукцію відрізня­ється. Різна також продуктивність праці при випуску однакової продукції на конкретних підприємствах, у різних країнах.

Що ж визначає ступінь плідності, результативності праці? У загальному вигляді відповідь на це питання можна сформулювати наступним положенням: на рівень продуктивності праці впливають величина екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, а також техніко-технологічний та організаційний рівень виробництва.

Екстенсивна характеристика праці відбиває ступінь використання робочого часу та його тривалість у зміну за умов незмінності інших характеристик. Екстенсивне використання робочого часу має наочну межу: законодавчо встановлену тривалість робочого дня та робочого тижня. Якщо у перебіг робочого дня встановлений законодавчо робочий час використовується на працю, то це і буде межею можливої величини екстенсивного її використання.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості у одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої за цей час енергії людини. Чим вища інтенсивність праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними та психологічними можливостями людського організму, а це означає, що інтенсивність праці має психофізіологічну межу і не може бути необмеженою.

Нормальна праця передбачає і нормальну її інтенсивність, тобто таку витрату життєвої енергії на протязі робочого часу у зміну, яка забезпечує при діючій системі охорони здоров'я, реально доступній якості харчування та раціональному використанні вільного від роботи часу умови для повноцінного здійснення усіх життєвих функцій та повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня.

Таким чином, інтенсивність праці - важливий фактор продуктивності, але він має психофізіологічну межу та потребує дотримання норм витрат людської енергії.

Джерелом росту продуктивності, який не має меж, є науково-технічний прогрес, технічне, технологічне та організаційне вдосконалення виробництва, появлення нових матеріалів, видів енергії тощо.

Це джерело продуктивності праці у свій час сформулював К.Маркс, розкриваючи категорію "продуктивна сила праці":

"Продуктивна сила праці визначається різноманітними обста­винами, поміж іншим середньою отупінню мистецтва робітника, рівнем розвитку науки та ступенем її технологічного засто­сування, суспільною комбінацією виробничого процесу розмірами та ефективністю засобів виробництва, природними умовами".

Продуктивна сила праці впливає на продуктивність живої праці, тобто тої, яка здійснюється у даний термін часу. К.Маркс стверджує: "... чим більша продуктивна сила праці, тим менше робочий час, що необхідний на виготовлення певного виробу, тим менша маса праці, що в ньому кристалізована, тим менша його вартість... Величина вартості товару змінюється, таким чином, прямо пропорційно кількості та обернено пропорційно продуктивній силі праці, яка находить собі здійснення у цьому товарові".

Отже, продуктивність праці, - це характеристика її плідності, якісній показник її ефективності, а продуктивна сила праці - є джерело продуктивності праці.