15

Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості.

1. Соціально-економічна суть зайнятості.

2. Види і форми зайнятості.

3. Основні моделі державної політики зайнятості населення.

4. Основні принципи державної політики та державні гарантії зайнятості.

5. Структура механізму реалізації політики зайнятості населення.

6. Безробіття. Компенсації і гарантії при втраті роботи.

1. Соціально-економічна суть зайнятості.

Конституція України передбачає право її громадян на працю. Праця – це цілеспрямована діяльність людей, що зайняті у процесі виробництва товарів та послуг. Отже зайнятість є неодмінною умовою забезпечення виробництва життєвих благ для функціонування всього суспільного організму. У цьому полягає економічна сутність зайнятості. В той же час, для окремої людини зайнятість є засобом забезпечення власного існування та існування своєї сім'ї, можливістю реалізації особистого потенціалу, що визначає її соціальну сутність.

Зайнятість – це діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, утому числі і не пов'язанні з виконанням оплачуваної роботи, а також з професією, місцем роботи відповідно до своїх здібностей.

Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.

До зайнятого населення належать громадяни, що працюють по найму на підприємствах, в установах і організаціях, не залежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном.

Зайнятими є також громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, деякі інші категорії громадян.

Право громадян на зайнятість виявляється у їх правах на:

• працевлаштування;

• професійну консультацію, підготовку, перепідготовку й одержання інформації у сфері зайнятості;

• професійну діяльність за кордоном;

• соціальний захист у сфері зайнятості;

• оскарження дій працівників служб зайнятості.

Реалізація зазначених прав забезпечується шляхом розробки та проведення активної соціально-економічної політики.

2. Види і форми зайнятості.

Загалом, згідно із Законом України "Про зайнятість населення", зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб працездатного населення щодо створення сукупного продукту або національного доходу.

У відповідності з цим законом зайнятість поділяється на повну і вільно вибрану зайнятість.

Повна зайнятість – це забезпечення професійною працею, яка приносить доход людині, уможливлює існування її самої та її сім'ї.

Вільно вибрана зайнятість – це право розпоряджатися власною працею. Цей принцип гарантує право кожного працівника на вибір між зайнятістю і незайнятістю та забороняє будь-яке адміністративне притягнення до праці.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.

Повна зайнятість – це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезонну, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи протягом певного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефектив­ністю. Неповна зайнятість, у свою чергу, може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних вибіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і проявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

Часткова зайнятість – це добровільна неповна зайнятість.

Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

Якщо крім основної роботи чи навчання є ще додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями, тощо. Під час їх визначення враховують:

> характер діяльності;

> соціальну належність;

> територіальну належність;

> рівень урбанізації;

> професійно-кваліфікаційний рівень;

> статеву належність;

> віковий рівень;

> форма власності.

Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.

Зокрема, зайнятість неповний робочий день – це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість – це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний термін.

Сезонна зайнятість – це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період за умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.

Нерегламентована зайнятість – це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.

Кількість зайнятості характеризується рівнем зайнятості, яке можна розрахувати двома способами:

1. Частка зайнятих в загальній чисельності населення:

Рз=Чз:Ч_н

2. Частка зайнятих в економічно активному населенні:

Рз=Чз:(Чз+Чб)

де: Ч_з – частка чисельності зайнятих;

Ч_н – загальна чисельність населення;

Ч_б – частка чисельності безробітних.

Але існує і поняття незайнятості, пов'язане з категорією осіб, які опинились поза трудовим процесом (незайнятих працездатних). їх можна класифікувати на добровільно незайнятих і вимушено незайнятих.

Добровільно незайняті – це працездатні особи, які з тих чи інших причин не претендують на отримання роботи (ведуть домашнє господарство, перебувають на утримані тощо). Добровільна незайнятість є позитивним явищем і свідчить про підвищення життєвого рівня. Проблемою для людини і держави є вимушена незайнятість, а саме вона і є основою феномену безробіття.