17

Тема 6. Ринок праці та його регулювання.

1. Сутність ринку праці та його елементи.

2. Функції та класифікація ринку праці.

3. Моделі, види та різновиди ринку праці.

4. Мобільність робочої сили та сегментація ринку праці.

5. Розвиток теоретичних підходів щодо аналізу ринку праці.

6. Сучасний стан ринку праці України.

1. Сутність ринку праці та його елементи.

Ринок – це система економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу обміну (зміни власника) товарами та послугами й установлення на них ціни.

Закономірно, що невіддільним елементом ринкової економіки є ринок праці, який складається з ринку робочої сили та ринку робочих місць. Ринок праці є одним з типів ринків за економічним призначенням. Зокрема, крім нього виділяються: ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, фінансовий ринок, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації, ринок духовних благ.

Ринок праці – суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які виникають на ринку праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв'язків і закономірностей щодо купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями та покупцями.

Основними суб'єктами ринку праці були і залишаються, як свідчить сучасна практика, роботодавець-покупець і найманий працівник.

Роботодавець – наймач, який може бути представлений різними "величинами". Так, в залежності від узаконеної структури відносин власності, це може бути: державне підприємство, акціонерне товариство, громадські організації, приватні підприємства, кооперативи, спільні підприємства тощо.

Наймані працівники – це вільні громадяни, для яких робота за наймом - головне джерело доходу, а для роботодавців вони можуть мати різну цінність в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу.

Система відносин на ринку праці складається з трьох основних компонентів.

• відносини між найманим працівником і роботодавцем;

• відносини між суб'єктами ринку праці і представниками (профспілки, асоціація роботодавців, служби зайнятості);

• відносини між суб'єктами ринку праці і державою.

У функціонуванні ринку праці можна відмітити декілька принципових положень. По-перше, це сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили. По-друге, місце працевлаштування, перехрестя різних економічних та соціальних інтересів і функцій. По-третє, із позицій підприємця, це поле взаємовідносин його співробіт­ників. По-четверте – механізм, що забезпечує погодження ціни та умов праці між роботодавцями та працівниками, що наймаються.

Що продається й купується на ринку праці: "робоча сила" чи "труд"? Прибічники марксистської теорії ринкових відносин стверджу­ють, що на ринку праці продається робоча сила, тобто здатність до праці, яку у виробничому процесі споживають роботодавці. Більшість сучасних авторів доводять, що на ринку праці продається й купується сама праця. Прибічники третьої точки зору вважають ринок праці ресурсним ринком, на якому виступають роботодавець – покупець праці, а також юридично вільний і юридично захищений власник - продавець ресурсу праці. Останній є носієм і власником своєї робочої сили. Це особливий ресурс, специфіка якого полягає у фізичній невіддільності його від власника, що відбивається на характері об'єкту купівлі-продажу на ринку праці. Тут об'єктом ринкової угоди є право використання одиниці ресурсу праці певної якості у певних умовах у визначений вимір часу.

Ціна на ринку праці виступає у формі ставки – заробітної плати (часової ставки), що обумовлена у договорі (контракті), складеному між робото­давцем і тим, хто наймається на роботу. Ринкова ціна праці даної якості складається у залежності від співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.

Ринок праці має ряд важливих особливостей, що впливають на його функціонування:

• Невіддільність прав власності на товар (робоча сила, труд) від його власника. Власник робочої сили передає покупцеві (роботодавцю) на обумовлений термін часу право використання та право розпорядження його здібностями, вміннями, навичками, не втрачаючи при цьому право володіння ними. Тобто у процесі обміну на ринку праці не відбувається зміни власника на предмет купівлі-продажу, що має місце на ринку товарів та послуг.

• Великий термін продовження виконання трудового контракту. Угода, що укладається на ринку праці, передбачає початок довгих відносин між продавцем і покупцем.

• Наявність і дія не грошових аспектів угоди. Це перш за все умови праці, .мікроклімат у колективі, перспективи просування у службі, а також: професійний зріст.

• Наявність великої кількості інституційних структур особливого виду. До них відносяться: система трудового законодавства; різні заклади і служби зайнятості; державні програми у галузі праці й зайнятості тощо.

• Висока міра індивідуалізації угод. Вони відрізняються в залежності від особливостей конкретних робочих місць, вимог до якостей працівника, а також: унікальністю кожної людини, її здібностей до певної роботи.

Виходячи з визначення сутності й особливостей ринку праці можна встановити складові частини або елементи ринку праці. Ними є:

• Сторони ринкових відносин або суб'єкти ринку: роботодавці чи їх представники та люди, що шукають роботу.

• Правові акти, що регламентують відношення суб'єктів ринку праці.

• Кон'юнктура ринку - співвідношення попиту і пропозицій праці, певні ставки заробітної плати на конкретні види праці й рівень зайнятості населення.

• Служби зайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).

• Інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки й перепідготовки працівників, фонди зайнятості, рекламні фірми та інші.

• Альтернативні тимчасові форми забезпечення зайнятості: господарські роботи, сезонні роботи, роботи у домашньому господарстві та інші.

• Система соціальних виплат і гарантій для тих, хто вивільнюється з виробництва, переводиться на нове місце роботи, безробітних.

• Конкуренція - наявність великої кількості покупців і продавців на ринку праці і їх можливість вільно виходити на ринок і залишати його.

Аналізуючи ринок праці необхідно виділити також передумови забезпечення таких властивостей робочої сили як стабільність і мобільність. До цього ж відносяться й чинники вивільнення робочої сили у зв'язку із зміною попиту на неї, повторне використання робочої сили, підготовка трудящих через цілеспрямоване навчання. Враховуються й елементи системи захисту інтересів окремих груп населення, особливо жінок із дітьми, осіб похилого віку. Важливим аспектом для населення при виборі сфери і місця діяльності є й територіальний фактор. З цією метою аналізують вплив на зайнятість міграційних потоків робочої сили, формування міждержавного ринку праці, перерозподіл між регіонами з надлишком і дефіцитом робочої сили.

Досліджуючи вплив на зайнятість і потребу в робочій силі беруть до уваги такі важливі чинники:

• особливості територіальної (регіональної) організації економіки та соціальних структур (у т.ч. підготовка фахівців);

• сукупність кадрів з певним рівнем кваліфікації та підготовки на даний момент часу;

• потреба, дефіцит або навпаки - надмірна кількість трудових ресурсів за певної ситуації на ринку;

• внутрішні критерії (рівень життя, праці).

На функціонування механізму ринку праці в Україні, поряд із загальними факторами, впливають і специфічні:

• структурна перебудова, демонополізація господарського комплексу;

• рівень збалансованості економіки;

• конверсія;

• рівень кооперації з іншими країнами;

• рівень продуктивності і оплати праці;

• зміна форми власності;

• розвиток приватизації та рівень соціального захисту безробітних;

• рівень державного регулювання та управління ринком праці.