Стилі педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність вчителя, як і інша діяльність, характеризується певним стилем. У широкому розумінні стиль діяльності – стійка система способів, прийомів, які виявляються в різних умовах її здійснення.

У вузькому розумінні стиль діяльності - це індивідуальна своєрідність поєднання прийомів і способів, які забезпечують найкраще виконання діяльності.

Стиль педагогічної діяльності – включає в себе

• стиль керівництва,

• стиль саморегуляції,

• стиль спілкування,

• когнітивний стиль вчителя.

Стилі педагогічної діяльності традиційно поділяються на 3 види:

• авторитарний

• демократичний

• ліберальний

1. Авторитарний – учень розглядається як особистість педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель сам приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням поставлених ним вимог, використовує свої права без урахування ситуації і думки учнів, не обґрунтовуючи свої дії перед учнями.

Як наслідок цього учні втрачають активність, виявляють низьку самооцінку, агресивність. При авторитарному стилі сили учнів спрямовані на захист, а не на засвоєння знань і власний розвиток.

Основні методи: наказ, повчання.

Для вчителя характерна низька задоволеність професією, професійна нестійкість.

2) Демократичний – учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню. Вчитель заохочує учнів до прийняття рішень, враховуючи їх думку, заохочує самостійність суджень, враховуючи не лише успішність, але й особисті якості учнів.

Основні методи – порада, прохання , спонукання до дій.

З учителем з демократичним стилем керівництва учні відчувають стан спокійної задоволеності, високої самооцінки.

Для таких учителів характерна висока професійна стійкість, задоволення своєю професією.

3. Ліберальний – вчитель відходить від прийняття рішень, передаючи ініціативу учням, колегам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює безсистемно, виявляє нерішучість, вагання. У класі нестійкий мікроклімат, приховані конфлікти.

Кожен із цих стилів, виявляючи ставлення до партнера по взаємодії, визначає його характер: від підкорення – до партнерства – до відсутності направленого впливу.

Кожен із цих стилів передбачає або монологічну або діалогічну форму спілкування. Більш деталізована за характером включеності спілкування в діяльності педагога диференціація стилів запропонована В.А. Кан – Каліком.

Стилі педагогічного спілкування за В.А. Кан – Каліком.

• спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю, що є вираженням ставлення педагога до своєї професії.

Характеризується: стійким позитивним ставленням до дітей, намаганням спільно вирішувати питання організації діяльності.

• спілкування на основі дружньої прихильності, яка є загальним фоном і передумовою успішної взаємодії вчителя з класом

Звертають увагу на небезпеку переходу дружньої прихильності у фамільярність, напівбратство, що може згубно вплинути на педагогічну діяльність у цілому.

• спілкування – дистанція – в цілому позитивне ставлення до дітей, є вираження авторитарного стилю, який має позитивний вплив на зовнішній показник дисципліни, організованості учнів, одночасно може привести до особистісних змін – конформізму, фрустації, неадекватності самооцінки.

• спілкування–залякування – негативне ставлення до дітей, авторитарність, атмосфера нервозності, емоційне неблагополуччя. Причина виникнення: відсутність навичок професійної діяльності

• спілкування – загравання – намагання завоювати дешевий авторитет. Причина виникнення: намагання швидко встановити контакт, бажання сподобатися класу, відсутність навичок професійної діяльності