3.Розслідування кримінальних вибухів.

Соціально-економічні перетворення в нашій державі виявилися пов'язаними з істотними кількісними та якісними змінами злочинності:

1. Появою нових видів злочинів;

2. Зміною масштабу злочинів;

3. Застосування нових способів і засобів їх скоєння.

До їх числа належить використання вибуху як способу скоєння злочину.

Малокерована енергія вибуху, взятого на озброєння злочинцями, несе в собі надзвичайну небезпеку для суспільства.

Крім таких наслідків, як численні жертви і руйнування, загрожуючий фактор вибуху не найменшою мірою служить злочинній меті його виконавців, деморалізуючи жертву та оточуючих.

А об'єктами посягань стають найрізноманітніші категорії людей від рядового підприємця до прем'єра уряду.

Використання вибухових пристроїв для замахів на державних діячів пояснюється розрахунком на значну руйнівну силу вибуху і прагненням подолати заходи безпеки, що можуть застосовуватися охороною.

1. 20 липня 1944 року у Ратенбурзі за допомогою потужного вибухового пристрою вмонтованого в портфелі було здійснено замах на Гітлера. Чотири особи загинуло, декілька вищих офіцерів, в тому числі і генерал-полковник Йодль отримали поранення. Сам Гітлер був легко поранений.

2. 27 березня 1952 року у Мюнхені невідомий чоловік попрохав підлітків відправити поштову бандероль, адресовану канцлеру ФРН Аденауеру.

Це насторожило дітей і вони звернулись в поліцію.

В посилці була книжечка при відкритті якої пролунав вибух. Були жертви.

3. Була прикріплена магнітна міна під автомобіль міністра оборони Чилі і він став жертвою вибуху.

4. Президент Єгипту А.Садат, якого під час військового параду обстріляли та закидали ручними гранатами.

5. Прем'єр-міністра Індії Р.Ганді підірвала терористка-смертниця схованим під одягом вибуховим пристроєм.

6. В 1984 році жертвою терористів ледь не стала М.Тетчер внаслідок вибуху в "Гранд-отелі" в Брайтоні.

7. 15 липня 1996 році при проїзді прем'єр-міністра України по вул. Електриків в м. Києві відбувся вибух в результаті якого, три автомобілі отримали ушкодження.

У 90-і роки на Україні значно збільшилася кількість злочинів, які скоювалися за допомогою вибуху.

У 1996р. В Україні було зареєстровано 308 вибухів (проти 12 у 1990р.) у результаті яких постраждало 158 чоловік, з них 50 загинуло.

Остання цифра становила трохи більше 1% від загальної кількості вбитих того року, але небезпека вибухів визначається не цим показником, а їх резонансністю.

Найбільш загальними мотивами вчинення кримінальних вибухів є:

1. Терористичні мотиви;

2. Корисні;

3. Хуліганські;

4. Пізнавальні (перевірка своїх здібностей).

Вони конкретизуються з різною метою:

1. Залякування потерпілого;

2. Усунути певну особу;

3. Знищити (зруйнувати) який-небудь об'єкт чи майно;

4. Дезорганізувати роботу установ та підприємств.

Згідно з цим вибирається:

1. Вид вибухового пристрою;

2. Конструкція вибухового пристрою;

3. Склад вибухової речовини.

Із злочинною метою для проведення вибухів використовуються різні засоби вибухових пристроїв на основі саморобних піротехнічних сумішей, до сучасних штатних боєприпасів (БП):

1. Гранати;

2. Міни;

3. Заряди потужних високобрізантних вибухових речовин.

Саморобні вибухові пристрої, крім їх вибухового компоненту (заряд вибухової речовини) характеризуються низкою пристроїв, які полегшують установку вибухових пристроїв, їх дистанційний підрив, посилюють вражаючі фактори вибуху, а також які сприяють приховуванню слідів злочинця.

У більшості випадків сучасні вибухові пристрої під час вибуху руйнуються, але це не є перешкодою для їх реконструкції та ідентифікації окремих складових.

Вибір конкретного способу вчинення вибуху обумовлюється наступними обставинами:

1. Можливостями доступу злочинця до певних вибухових пристроїв та вибухових речовин (фінансовими зв'язками, які пов'язані з місцем служби чи роботи, тощо);

2. Наявністю в злочинця знань та навичок певного характеру (підривотехніка, електронщика та інше);

3. Ступенем захищеності об'єкта посягань (наявність охорони, можливість доступу, тощо);

4. Особистими якостями характеру злочинця (Зухвалість, жорстокість, байдужість та інше).