2.7.4. Аналіз ризику можливих збитків

У пункті 2.1 йшлося про можливі в підприємництві (бізнесі) збитки і зумовлений цим ризик. Проаналізуємо ризик з позиції можливих (імовірних) збитків, які є характерними для будь-якого об'єкта (проекту).

У низці праць, зокрема [18, 11О, 226], вводиться поняття обла­стей (зон) ризику. Виокремлюють такі зони ризику.

1. Безризикова зона — область, в якій випадкові збитки не очі­куються, їй відповідають майже нульові збитки чи перевищення прибутку над очікуваним. Ця область — область виграшу під­приємця.

2. Зона допустимого ризику — область, у межах якої зберіга­ється економічна доцільність підприємницької діяльності, тобто випадкові збитки можуть мати місце, але вони менші за сподіва­ний прибуток від підприємницької діяльності.

Зона критичного ризику — область, де наявною є можли­вість обсягів збитків, що перевищують величину (обсяг) очікуваних прибутків, до величини обчисленої (розрахункової) виручки від підприємницької діяльності. Величина можливих (імовірних) збитків у цій зоні може призвести до втрати всіх коштів, вкладе­них підприємцем у справу.

4. Зона катастрофічного ризику — область можливих збитків, які за своєю величиною (обсягом) перевершують критичний рівень і можуть досягати величини (обсягу) майнового стану підприємця. Катастрофічний ризик може призвести до краху, банкрутства ком­панії (фірми), закриття та розпродажу її майна. До категорії катаст­рофічного ризику слід віднести також ризик, пов'язаний з безпосе­редньою загрозою для життя людей чи екологічною катастрофою.

У процесі прийняття економічних рішень про допустимість і доцільність ризику важливо з'ясувати ймовірність того, що збит­ки (ризик) не перевершать певного рівня х₀, тобто:

Згідно з абстрактною логікою (та здоровим глуздом) власне це і є основним показником ризику.

У прикладних проблемах економічного ризику, поряд з кри­вою щільності ймовірності збитків, ще важливішим є знання кри­вої функції розподілу ймовірностей Р(х) (інтегральна функція), тобто ймовірність неперевершення певного рівня збитків х_а, (чи ймовірності обмеження збитків заданим рів­нем) або оберненої величини

тобто кривої ймовірностей перевищення певного рівня збитків [226]. На рис. 2.8 зображена типова форма такої кривої.

Рис. 2.8. Крива ймовірностей перевищення певного рівня збитків

У побудові кривої W(х) прийнято такі припущення:

• імовірність збитків, більших від нуля, дорівнює одиниці

• з і зростанням заданого рівня збитків імовірність перевищен­ня цього рівня монотонно спадає;

• з а необмеженого зростання рівня збитків імовірність його перевищення прямує до нуля , тобто

Необхідно також враховувати схильність (несхильність) суб'єкта прийняття рішень до ризику, тобто висувати та врахову­вати якісь додаткові гіпотези та критерії (показники) щодо оцін­ки підприємницького ризику.

2.7.5. Наслідки кількісного аналізу ризику

Узагальнюючи викладений матеріал і результати, що містять­ся в численних літературних джерелах, де йдеться про економіч­ний ризик, можна сформулювати, зокрема, такі позитивні момен­ти, що дає кількісний аналіз ризику.

1. Розширення бази даних для обґрунтованого прийняття рі­шень стосовно об'єктів (проектів). Так, зокрема, проект, ефек­тивність (ЧПВ, норма доходу) якого виражена єдиним числом і є відносно невеликою, може, між іншим, бути прийнятим після того, як визначено, що його сукупні шанси щодо одержання по­зитивних результатів вищі, ніж імовірність неприйнятних збит­ків. Але навіть від привабливого проекту (з високою нормою доходу) можуть відмовитися на підставі того, що він надто ри­зикований. У порівнянні двох альтернативних проектів перевагу може здобути проект з меншим значенням норми доходу завдя­ки кращому співвідношенню ризиків і сподіваних значень нор­ми доходу.

Необхідність того, щоб з урахуванням ризику здійснювався попередній відбір, наприклад нових варіантів проектів, і визнача­лися інвестиційні можливості. Попередньо застосувавши прості (легко здійсненні, за малих затрат часу та коштів) методи аналізу ризику, можна отримати необхідну інформацію щодо ймовірних значень ключових аргументів (чинників ризику), зрозуміти, з якими чинниками пов'язані найбільші коливання вихідного па­раметра. Завдяки цьому заощаджуються людські та фінансові ре­сурси.

3. Виокремлення областей щодо зміни (ймовірної) суттєвих параметрів в об'єкті (проекті), який аналізується, що і спрямовує процес подальшого аналізу і збирання (купівлі) додаткової інфор­мації. Якщо затрати, пов'язані з додатковою інформацією, біль­ші, ніж вигоди, які можна одержати від її використання для зни­ження ступеня ризику, то збір додаткової інформації не справд­жує себе.

4. Заохочення до подальшого ретельного перегляду відповід­них показників, виражених єдиним числом, у ході детерміністич­ної оцінки аналізованого об'єкта (проекту). Певні труднощі у ви­значенні чинників ризику, діапазону можливих коливань значень і законів розподілу ймовірності відповідних чинників і результу­ючих показників в аналізі проекту нерідко призводять до того, що прогнозовані значення не досліджуються належним чином. У той же час потреба визначати і додержуватись зрозумілих раціо­нальних гіпотез у процесі аналізу ризику вимагає від аналітика критично переглядати і змінювати базовий сценарій, вводити до­даткові гіпотези.

5. Ефективне використання експертів (експертної інформації"), які воліють виражати свої судження у вигляді розподілу ймовір­ності різних значень оцінок (чи розпливчастих множин), а не у вигляді згортки їх до єдиного числового значення показника.

Сприяння тому, щоб в детерміністичному аналізі викорис­товувався інтервальнии прогноз відповідних значень показників (чинників) на відміну від точкових прогнозів, які в багатьох ви­падках практично не справджуються реальними результатами. Імовірнісний (розпливчастий) підхід є методикою, яка полегшує перевірку емпіричних і експертних даних.

Розділ 3

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ КІЛЬКІСНОЇ

ОЦІНКИ РИЗИКУ