2.3.3. Необхідність урахування специфіки підприємницької діяльності в дослідженні ризику

У процесі дослідження ризику, зокрема комерційної організа­ції, необхідно значну увагу приділяти специфікації її діяльності. Це, по-перше, дозволить на початковому етапі аналізу обмежити коло досліджуваних ризиків до тих, які безпосередньо впливають на функціонування компанії. Наприклад, для фермерських госпо­дарств є сенс досліджувати кліматичні ризики й виключити з роз­гляду (не завжди) валютні ризики. По-друге, урахування специ­фіки діяльності комерційної організації дозволяє виокремити пріоритети щодо дослідження профільних ризиків, розгляд їх у першочерговому порядку.

З огляду на специфіку діяльності комерційних організацій розрізняють кілька базових видів підприємництва:

монетарний сектор:

• банківська діяльність

• страхова діяльність;

• професійна діяльність на ринку цінних паперів; реальний сектор:

• виробництво промислової продукції й будівництво;

• виробництво сільськогосподарської продукції;

• діяльність у сфері послуг (торгівля, харчова сфера тощо);

• матеріально-технічне постачання й збут продукції.

Для кожного з цих видів підприємництва певною мірою до­сліджені основні види профільних ризиків, що обтяжують цю діяль­ність.

Ризики виробничих підприємств

Ризики, з котрими зіштовхується менеджер на підприємстві, досить різноманітні, однак існує низка причин, через які певним видам ризиків приділяється найбільша увага. Так, досі в Україні існує нерозвинутий фондовий ринок і тому актуальними є питан­ня, пов'язані з капіталом. На практиці зусилля менеджерів зведе­ні в основному до мінімізації впливу на діяльність підприємство-техніко-виробничих ризиків. Але провідна роль ринку цінних па­перів у розвинутій ринковій економіці зумовлює посилену увагу економічних служб західних корпорацій до портфельних інвес­тицій. Особлива увага приділяється кредитним ризикам [317]. Є підстави вважати, що з оновленням основних виробничих фондів українських підприємств, розвитком ринку цінних паперів та розширенням фінансування відбудеться зміна пріоритетів. Осно­вні зусилля спрямовуватимуться у фінансову сферу.

У багатьох розвинутих країнах відбуваються не лише техно­логічні перетворення і реструктуризація економіки, але й моди­фікація стратегії менеджменту, котра впроваджується західними фірмами під впливом японської економіки [239]. У підґрунтя но­вого підходу покладено зміну ставлення до споживачів товарів (послуг), торгових партнерів, робітників підприємств. Ці відно­сини на ділі, а не лише на словах, прагнуть зробити менш кон­фронтаційними (суперечливими), конкурентні стратегії доповню­ються стратегіями співпраці. Співвідношення управлінських функ­цій власників фірм (підприємств), менеджерів, трудових колекти­вів формуються під впливом процесів управлінської конвергенції, делегування повноважень тощо. Дифузія власності і відповідно конвергенція функцій управління серед різних суб'єктів ринкових відносин являє собою на сьогодні важливу тенденцію розвитку. Поєднання певною мірою функцій цих суб'єктів при одночасному їх розмежуванні призводить до зниження ступеня економічного ризику.

Розглянемо, в якому взаємозв'язку перебувають пріоритетні ризики підприємств з пріоритетними ризиками інших сфер під­приємництва.

Ризики банків

На думку багатьох фахівців найактуальнішою проблемою ко­мерційних банків пострадянських країн є управління кредитним ризиком [134]. За деякими даними, саме він становить понад 60 % [306] у загальній структурі ризиків банківської діяльності. Другим за мірою впливу на банківську діяльність вважається операційний ризик. Не менш значним у банківській діяльності вбачається ринковий ризик, що пояснюється великою залежністю банківських операцій від базових ринкових чинників — рівня відсоткових ставок, курсів валют.

Невелика частка операційних ризиків на підприємстві пояс­нюється відносною стабільністю діяльності підприємств та більш ретельно розробленим виробничим циклом. В цілому прямої за­лежності ризиків підприємства й банку не спостерігається, бо банк, як правило, обслуговує значну кількість клієнтів. Інша справа, коли створюються широкомасштабні фінансово-промис­лові групи.

Ризики страхових компаній

Досліджуючи ризики страхових компаній, можна дійти висно­вку, що існують кілька систем класифікації. Зокрема, виокрем­люються ризики залежно від видів страхової діяльності [272]. Аналізуючи ризики страхових компаній загалом, можна дійти висновку, що найзначнішим є вплив операційного ризику. Цей ризик в основному пов'язаний з діями персоналу. Кредитні й ри­нкові ризики в діяльності страхових компаній проявляються не меншою мірою. Насамперед, це ризики, пов'язані з обслугову­ванням договорів, бо, отримуючи від страхувальників кошти, компанії необхідно їх вкладати. Значна частка коштів розміщу­ється на ринку цінних паперів.

Структура кредитних ризиків підприємств і страхових компаній певною мірою схожа (маються на увазі інвестиції). Операційні ри­зики підприємств значно нижчі, ніж у страхових компаній. Це пояс­нюється тим, що підприємства прагнуть перекласти (продати) техніко-виробничі ризики на страховиків, внаслідок чого ці ризики переходять у частку операційних ризиків страхових компаній.

Ризики учасників ринку цінних паперів

На ринку цінних паперів найвагомішими є операційні ризики. Ними обтяжені як інвестори, так і професійні учасники ринку цінних паперів. Це пов'язано насамперед з недосконалістю зако­нодавчої бази, недостатньою опрацьованістю системи функціо­нування фондового ринку, нерозвинутістю електронної комерції.

Ринкові ризики на тлі операційних відіграють другорядну роль, незважаючи на суттєвий вплив стану фондового ринку на економічну кон'юнктуру загалом. Однак з розвитком ринку цін­них паперів очікується зростання частки ринкових ризиків у да­ній структурі.

Підприємства, відіграючи роль інвесторів, перекладають свої відносно невеликі кредитні та ринкові ризики на професійних учасників фондового ринку, підвищуючи операційні і ринкові ризики останніх. Ризик виробничих підприємств

З огляду на сказане можна дійти висновку, що ризики підпри­ємств тісно пов'язані з ризиками інших видів підприємництва.

Урахування операційних ризиків у діяльності підприємств ві­діграє меншу роль порівняно зі страховими компаніями, банками, професійними учасниками фондового ринку.

Пріоритетним для підприємств є зниження техніко-виробничих ризиків. У той же час ці ризики формують основу операцій­них ризиків страхових компаній, бо підприємства прагнуть пере­класти їх на страховиків.

Вплив кредитних ризиків у даний час для підприємств незна- чний. Це пояснюється нерозвинутістю фондового ринку (відсут- ністю портфельних ризиків) і низьким рівнем кредитоспромож- ності більшості підприємств. У той же час ці ризики впливають на професійних учасників фондового ринку, де підприємство ви- ступає як інвестор (прагнучи вкласти кошти) чи як позичальник (розміщуючи акції та облігації). Кредитні ризики підприємств у даному разі переходять в операційні ризики трейдерів. Ринковими ризиками підприємства обтяжені через специфіку

їх діяльності (стосовно цін на вироблену продукцію та послуги). Ризики інших суб'єктів господарювання також тісно поєднані:

котировки на фондовому ринку — від результатів діяльності під­приємств; банківські ризики — від добропорядності підприємств і професійності брокерів; ризики страхових компаній — від ефе­ктивності вкладень у цінні папери, надійності обслуговуючого банку, компетентності керівництва підприємств.