4. Ознайомлення із законами «Країни Ввічливість».

Оцей веселий гномик щойно повернувся з подорожі. Він побу­вав... у Країні Ввічливість. А для нас він приніс листа. Це Закони Країни Ввічливість. Ось вони, послухайте, будь ласка. (Кращезако-ни надрукувати на картках і роздати кожному учневі напам'ять.)

1. Ввічливим будь завжди.

2. Зустрінеш знайомих — вітайся.

3. Із дорослими вітайся першим.

4. Вітаючись, дивись у вічі тому, з ким вітаєшся.

5. Якщо до тебе звернувся дорослий, а ти сидиш — встань.

6. Нагрубив—вибачись.

7. На грубість грубістю не відповідай,

8. Завжди допомагай товаришам, молодшим, інвалідам, літнім людям та жінкам із дітьми.

9. Співрозмовника не перебивай, вислухай до кінця, а потім го­вори сам.

10. При розставанні — прощайся.

11. Завжди дружи з ввічливими словами.

VIII. Підсумок уроку

Уявіть, що ввічливість — це те, що ми можемо побачити. Яко­го кольору вона? Перед вами квітка. У неї сім пелюсток. Одна з них — це і є ввічливість. Розфарбуйте її.

IX. Домашнє завдання

1. Вивчити правила ввічливості і завжди їх виконувати.

2. Повторити прочитане (с. 40—41).

¹— УРОК 15

Тема. Щедрість і жадібність.

Мета: уточнити і збагатити уявлення учнів про щедрість та

жадібність, учити міркувати, висловлювати думки, узагальнювати, робити висновки; виховувати щед­рість, чуйність у ставленні до людей.

59

Обладнання: текст оповідання В. Сухомлинського «Скупий», скринька для побажань, малюнок квітки, кольорові олівці.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

2. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Конкурс «Хто назве більше правил ввічливості».

Клас поділити на три команди. Яка команда назве правило ос­танньою, та і перемогла.

2. Розв'язування моральних задач.

1. Учителька попросила Олега принести журнал з учительсь­кої- Як це треба зробити? Покажіть.

2. Черговому треба негайно звернутися до вчительки, а вона і цей час розмовляє із Сашком. Як діяти?

3. Семенко зустрівся у дверях з Вірою. Що він повинен зробити'

4. Степанко і Юрко сидять за партами в різних кінцях класу. Юрко хоче запросити друга пограти в гру. Як він має це зробити?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Читання казки вчителем.

Послухайте невеличку казку В. Хмельницького.

«Каструля з Кришкою — різні натури. Каструля завжди готова пригостити — було б чим, а Кришка, коли й немає нічого в Каст­рулі, прикриває порожнечу. А, що, порожнечу їй теж жаль — вона така худа і бліда...

— Та що там,— важко зітхає іноді Кришка, прикриваючи Каст­ рулю.— На порожнечі, бідоласі, навіть обличчя немає».

Про що вона? Ця казка про жадібність і щедрість. А називаєть­ся вона «Поважна причина однієї жадоби».

IV. Повідомлення теми і завдань уроку

Тема нашого сьогоднішнього уроку «Щедрість і жадібність»,

V. Первинне сприйняття та осмислення матеріалу 1. Опрацювання статті «Щедрість і жадібність» (с. 41—42).

• Читання перших двох частин із подальшим обговоренням.

— Яку людину називають щедрою?

60

• Як до неї ставляться інші люди?,

• Яку людину називають жадібною?

• Чому жадібній людині нелегко в житті?

* Читання тексту до кінця з подальшим обговоренням.

• Розкажіть, як можна перевиховатись жадібній людині.

• Продовжте речення «Якщо ти хочеш потішити себе... ->

• Як слід дарувати подарунки друзям?

2. Складання правил «Як треба дарувати подарунки».

1. Дарувати можна, наприклад, іграшки, книжки, квіти, листівки.

2. Подарунок має подобатись і тобі, і другові.

3. Вручай подарунок ввічливо, з посмішкою і добрими поба­жаннями.

4. Даруй подарунки не тільки в день народження чи свято.

5. Хай подарунок буде сюрпризом.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Інтерактивна гра «Мікрофон».

(Відповідь триває*2—3 хвилини.)

— Діти, скажіть, будь ласка, яким сюрпризом ви б хотіли при ємно здивувати друга?

Дарунком може бути записка чи листівка з вітанням, подякою. Напишіть зараз таку записку-телеграму. Не забудьте написати, кому вона і від кого. Вкиньте її до нашої скриньки.

2. Самостійна робота дітей над вітальними телеграмами.

3. Читання оповідання В. Сухомлинського «Скупий».

На околиці села жив Скупий. Посадив він на своєму городі ви­ноград. Мало хто вирощував його в тих місцях, люди дивились на кущі винограду, як на дивину. Через два роки на кущах з'явились перші грона. Налилися солодким соком. Стали великими, прозо­рими. Ішла одного разу повз виноград мати з трирічним хлопчи­ком. Побачив хлопчик виноград, питає:

• Мамо, що це таке?

• Виноград.

• А що це? Навіщо він? Який він?

• Він солодкий. Немає ягоди смачнішої за виноград. Схотілося дитині винограду. Мати просить:

• Дайте, будь ласка, хоч одне гроно дитині, нехай покуштує.

61

Не дав Скупий дитині грона. А дав однісіньку ягідку, і то його очі спохмурніли: шкода було і ягідки.

Пішла мати з дитиною. А Скупий поставив навколо виноград­инка високий-високий паркан. Закрив парканом не тільки вино­градні кущі, а й хату. Радий Скупий і спокійний: ніхто тепер не побачить його винограду, ніхто не попросить. Та не вгледів, як одна гілочка повилась парканом, досягла вершини і зацвіла на ній. Зав'язалися грона на паркані, налилися солодким соком ягоди. Знов тією стежкою йшла та сама мати з дитиною. Побачив хлоп­чик виноград на високому паркані й зрадів:

• Дивіться, мамо, виноград. Чому він виріс так високо?

• Він не хоче, щоб його закривали від людей.

• Які гарні ягоди,— промовив хлопчик.

Ці слова почув Скупий, що стояв за парканом. Він страшенно розгнівався, що хлопчик побачив виноград. Від злості серце його розірвалося і скупого не стало...

Минув рік. Весняне сонце збудило землю. Зазеленів виноград. Живим пагонам хотілося до сонця, та заважав паркан, такий не­нависний, що вони повалили його. Він упав, і людям відкрилася чудова краса. Ягоди виблискували під яскравим сонцем, у кожній ягоді відбивалося небо, сонце, прекрасна земля. Люди прийшли на виноградник і почали господарювати. А про Скупого ніхто не пам'ятав.

— Який інший заголовок ви б дібрали до цього оповідання? По­ ясніть, чому.