Тут вперше була вирішена складна проблема о

Пантеон

рганізації внутрішнього простору: поєднання стіни і склепу, стіни і купола (будівля висотою 42,7 м була перекрита куполом 43,2 м в діаметрі без єдиної опори). Щоб підтримати таку громаду знадобились масивні стіни, товщина яких досягає шести метрів. І це надає зовнішньому виду храму деяку незграбність, яка виправдовується небувалим простором, що відкривається перед враженим відвідувачем всередині храму. Це справжнє царство світла! Світло ллється зверху із дев'ятиметрового отвору в куполі – знаменитого “вікна Пантеону”. Під впливом сонячного світла відвідувач сприймає весь цей величавий простір, обрамований пишною архітектурою, ніби частинку всесвіту, зібрану під дахом храму.

Греція не знала такого сферичного охоплення простору, а Європа пізніх часів взнала його саме завдяки Риму.

С кульптура. Римське образотворче мистецтво формувалося в тісній взаємодії і під впливом етруського і грецького мистецтва, але повністю не наслідувало ці традиції, а виробило свої характерні особливості. В Римі отримав поширення скульптурний портрет, і саме у ньому виявилась своєрідність римського мистецтва.

Портрет Каракалли

Римський скульптурний портрет бере свій початок з традицій знімати з обличчя покійного воскову маску, з якої робилась відливка, точно відображаюча риси померлої людини. Прийоми зняття маски римляни перейняли із Греції, де він був поширений в епоху еллінізму. Маски для грецького скульптора були лише підсобним матеріалом у ході створення портрету. Римські майстри, які працювали над створенням портрету у мармурі чи бронзі, точно наслідували відливці, нічого не змінюючи, зберігаючи усі мілкі подробиці обличчя. По суті, їх завдання полягало у тому, щоб “ відкрити очі” і добавити до маски потилицю.

Внаслідок культурного обміну з Єгиптом, особливо за часів Юлія Цезаря, республіканський портрет 1 ст. до н.е. відбиває вплив різних єгипетських портретів. Єгипетські майстри працювали в базальті, обробляли його поверхню великими гладкими площинами. Мармурові римські портрети повторюють цю скульптурну техніку. Але римський скульптурний портрет – явище за своїм характером своєрідне. Він не подібний ані єгипетському, ані грецькому – у цьому жанрі римляни внесли в історію мистецтва неповторний, винятковий внесок; портрет – це найкраще, що вони створили. В римському портреті розкривається перед нами дух древнього Риму.

Р имський портрет – це ніби сама історія Риму, пересказана в обличчях, історія його небувалого піднесення і трагічної загибелі. Поглянемо на чванливого і пихатого імператора Віттелія (він декілька місяців просидів на троні і був скинутий в Тібр повсталими солдатами), на хижого банкіра Юкунда, на портрет дами-сірійки з вишуканою зачіскою і туманним меланхолічним поглядом, на портрет невідомого римлянина, такої сили характеру і “натуральності”, що нам здається, ніби ми десь зустрічали цю людину.

Римські портрети періоду занепаду Риму з безпристрасністю і точністю дзеркала розповідають про глибину кризи суспільної свідомості, а отже, і мистецтва. Кращі люди Риму, до яких належав і імператор-філософ Марк Аврелій, це виразно усвідомлювали.

________________________________________________________________________________

“ Час людського життя – мить, його сутність – вічний плин, відчуття непевні, тіло тлінне, душа – хистка, доля – загадкова, слава - недоступна".

(Марк Аврелій “Вислови”)

________________________________________________________________________________

У сповнених смутку і іронії словах Марка Аврелія – філософа-стоїка, фаталіста, який на протязі двадцяти років управляв імперією, що занепадала від війни, відбивав напади варварів на римські території, - одним словом, відігравав “роль”, йому чужу, виконував обов'язок, смисл якого йому здавався сумнівним і недостовірним. У цих словах ніби відчувається настання нової історичної епохи – епохи середньовіччя.

В 395 році Римська імперія розпалась на Західну – латинську, і Східну – грецьку. В 476 р. Західна Римська імперія впала під навалою германців. Відкрилась нова сторінка і в історії культури – культура середньовіччя.