Тема 8.4. Толерантність і емпатія як специфічні риси комунікативних процесів

Велике значення для з'ясування особливостей міжкультурної комунікації представників різних націй мають категорії "толерантність" і "емпатія".

Толерантність (від лат. тolerantia - терпіння) ми розуміємо як терпимість до іншого образу життя, поведінки, інших поглядів, звичок, вірувань тощо. Зрозуміло, що толерантність необхідна у відносинах між представниками різних народів, націй і релігій. Вона є ознакою впевненості в собі й усвідомлення надійності власних позицій, які не бояться порівняння з іншими точками зору і не уникають духовної конкуренції.

Одне з найбільших досягнень цивілізації пов'язано з умінням знаходити контакт між представниками всіляких культурних світів. Одна справа - мати уявлення про іншу культуру, знати її мову (яка в широкому значенні містить всю систему символів і символічних дій), і інша справа - спробувати зрозуміти чужий світ і визнати всі наслідки усвідомлення факту універсальності людської природи, що виявляється в створенні різних унікальних культур із власним поглядом на світ, з особливими традиціями і ритуалами, зі своїми цінностями.

Людям, що потрапляють в інший культурний світ, потрібні роки для того, щоб освоїтися в "новому" для них символічному просторі. При цьому кращу пристосованість демонструють люди, які представляють культури з досвідом міжкультурного спілкування і, навпаки, представники замкнених культур сутужніше освоюють культуру "інших" світів. Багато емігрантів, що прожили половину життя за кордоном, виявляються не в змозі зробити остаточний ціннісний вибір між "далекою своєю" і "близькою чужою" культурами.

У цьому розумінні представники багатонаціональної культури України і Росії з її тисячолітнім досвідом спілкування з різними типами культур (як Сходу, так і Заходу), мають високий рівень толерантності. У психології прийнято умовний розподіл людей на інтровертів і екстравертів. Інтроверти звернені на самих себе і зосереджені на собі, а екстраверти представляють їх повну протилежність – вони спрямовані, перш за все, на оточуючий світ. Цю розповсюджену градацію цілком можливо застосувати до типології більш великих об'єктів, у тому числі і до масштабного комплексу питань про український національний характер. У деякому смислі слов’янський характер – інтровертний. При зовнішній відкритості до впливу інших культур він внутрішньо залишається несприйнятливим до них. Так, найбільший знавець російської культури академік Д. Лихачов розділяє Росією і Захід за принциповою різницею у типі цивілізацій. Росія, як вважав Д. Лихачов, це "цивілізація Слова і Духа, Душі, а не цивілізація Справи, як на Заході".

Формування толерантності виступає однією із задач багатьох культур (як Заходу, так і Сходу). Але практика ставлення до індивідів зі своєї культури як "до людей", а до інших індивідів – як до "не зовсім людей", характерна і донині для деяких (а, може, й багатьох) культурних груп незалежно від того, є вони представниками етнічної культури, національної, традиційної чи модерна. Це ставлення виявляється в поглядах латишів на росіян, росіян на чукчів, слов'ян на албанців, білих на чорних і т.п. У широкому змісті, усі форми пригнічення, насильства, експлуатації засновані на розподілі світу на "своїх" і "чужих", і уявленні про власну моральну перевагу та неповноцінність інших людей.

________________________________________________________________________________

“ Ми називаємо групу диких племен, що живуть у Північній Америці, ескімосами. Ця назва означає "той, хто їсть сиру рибу". Однак ескімоси називають себе "інупук", що означає "дійсні люди". Своїм ім'ям вони підкреслюють протиріччя, що існує між собою і всіма іншими людьми, що можуть бути реальними, але "не дійсними”.

(В. Освальд “ Розуміння нашої культури”)

________________________________________________________________________________

Розглядаючи проблему міжкультурних відносин, Р. Ханвей виділяє кілька рівнів міжкультурного розуміння (табл. 8.1).

Табл. 8.1. Рівні міжкультурного розуміння

Рівень	Інформація	Спосіб одержання	Інтерпретація
1	Знайомство з незвичайними чи дуже помітними рисами іншої культури	Туризм, підручники, вивчення географії, відеофільми	Екзотично, неймовірно, ексцентрично
2	Знайомство з деякими рисами іншої культури, що контрастують із власної культурою	Ситуація культурного шоку	Неймовірно, ірраціонально, шокуюче
3	Знайомство з основними рисами іншої культури, що контрастують із власною культурою	Інтелектуальний аналіз	Це можна зрозуміти
4	Знайомство з почуттями людей - представників іншої культури	Заглибленість, проникнення в іншу культуру	Цьому можна довіряти

На першому рівні індивід, який потрапив, наприклад, у Японію, визнає, що японці перебільшено ввічливі. На другому рівні їх ввічливість і величезна кількість незрозумілих жестів можуть дратувати даного індивіда, оскільки культурна символіка, яка використовується, контрастує з тією, що прийнята в його "рідній" культурі.

На третьому рівні знаходяться ті, хто здатний на інтелектуальному рівні зрозуміти наявні розходження між двома культурами. При цьому досягається здатність до довіри, заснована на простій ідеї, що представники іншої культури – теж люди. Але й цей рівень не достатній, хоч і більш досяжний, ніж наступний, четвертий рівень.

Четвертий рівень характеризується досягненням здатності до глибокого емоційного співчуття – емпатії (від англ. empathy – співчуття) як здатності поставити себе на місце іншої людини в контексті його культури, зрозуміти її почуття, бажання, ідеї і вчинки.

Відповідно до запропонованої схеми, довіра досягається тільки на третьому і четвертому рівнях, і тільки на основі довіри можливе досягнення емпатії. Як затверджує Р. Ханвей, третій рівень (або інтелектуальне усвідомлення культурних розходжень) є більш досяжним і найбільш реальним, хоча і не достатнім.

Поняття емпатії значно ширше, ніж поняття жалю, оскільки воно вміщує не тільки співчуття в біді, але і співпереживання радості. Емпатія - це здатність до співчуття у всьому емоційному спектрі. Це, у підсумку, здатність поставити себе на місце іншого в його ситуації, перебороти рамки своєї життєвої ситуації, а також перебороти ті рамки, що обмежують поведінку людини в традиційному суспільстві.

Не можна не визнати, що засоби масової інформації роблять більш відкритими для нас інші культурні світи і формують у сучасної людини здатність до розуміння інших культур як основу для появи емпатії. Сучасним людям, якщо їх порівнювати з представниками традиційних культур, властива велика відкритість як передумова більшої здатності до емпатії. У замкнених співтовариствах традиційних культур існувала більш жорстка система регуляції поведінки людини (ритуал), місце індивіда в суспільстві і вся його поведінка було чітко визначена його соціальним статусом. Наявність твердих ієрархічних рамок усередині культурного спілкування робило складною можливість міжкультурного спілкування як сфери, недоступної для традиційних способів регуляції.

Культура Нового часу виробила свої, більш універсальні способи регуляції усередині культурного спілкування (етикет), що досить успішно регулюють міжкультурне спілкування на всіх рівнях (дипломатичний етикет, повсякденний, святковий, діловий етикет, етика бізнесу і міжнародних контактів тощо). Модернізація суспільства привела до трансформації характеру спілкування як всередині національної культури (між представниками різних соціальних верств, різних субкультур, різних етносів), так і між національними культурами, а також між цивілізаціями.

Сучасне суспільство вимагає від людини значно більшого рівня симпатії і емпатії стосовно інших культур, аніж того, на яке був здатний представник традиційного суспільства. Сучасна людина повинна мати зовсім інші погляди на світ, зовсім іншу здатність до змін, аніж традиційна людина.

З огляду на сказане можна спробувати змоделювати різні типи людини в залежності від їх здібностей до міжкультурної комунікації (табл. 8.2).

Табл. 8.2. Типи особистості (за моделями міжкультурної комунікації)

Традиційна людина	Не здатна уявити іншу позицію, крім тієї, у якій вона знаходиться, цілком ідентифікує себе зі своєю соціальною роллю
Людина Нового часу	Здатна до уяви і навчання різних ролей у контексті своєї національної культури
Сучасна людина	Здатна представити й уявити себе у всіляких ролях в інших культурах

Сучасний тип особистості формується в контексті мінливих соціальних умов і культурних контактів, що мають тенденцію до постійного розширення. Такий тип людини є результатом змін у системі освіти, наслідком широких соціальних процесів, що включають взаємодії та контакти у світовому масштабі. Чим більша кількість людей досягнуть стану описаного четвертим рівнем освоєння іншої культури, тим меншою буде ймовірність виникнення ціннісних конфліктів (як всередині однієї культури, так і між різними культурами).

________________________________________________________________________________

“ При всій розбіжності між локальними цивілізаціями, що існували як в минулому, так і існуючими в наш час, ми вправі говорити про втілення в кожній з них загальнолюдських соціальних і моральних цінностей. А розбіжності між ними представляються вже не як культурна несумісність, а як міра втілення культурних неминучих цінностей, які є загальним надбанням людства, зв'язаного загальною долею. У свою чергу, це дозволяє нам побачити сенс всесвітньої історії в становленні, ствердженні загальнолюдських цінностей і в їх сприйнятті всіма народами нашої планети”.

(Араб-Огли Е.А. “ Європейська цивілізація та загальнолюдські цінності”)

________________________________________________________________________________

Сучасна людина, яка включена у світову систему комунікації, розуміє глобальні перспективи, усвідомлює факт залежності всіх людей (включаючи себе) від культурного середовища. Людина, яка володіє загальнолюдським масштабом оцінки, є більш раціональною і толерантною.

В исновки:

1. Культура виступає певним сукупним способом існування людства – вона містить в собі цінності, створені окремими соціальними групами, норми, яких вони дотримуються у житті, а також виробленні ними матеріальні речі. З одного боку, люди самі створюють культуру, з іншого – вчаться культурі, створеній іншими людьми, тобто соціалізуються.

2. Соціалізація – це процес засвоєння соціальних норм, ціннісних орієнтацій та форм поведінки, що склалися у конкретному суспільстві та забезпечують його збереження і розвиток.

3. Оскільки культура формує особистість членів суспільства, вона багато в чому контролює їх поведінку. Культура, таким чином, постає набором певним контрольних механізмів для регулювання поведінки.

4. Будь-які переконання, соціальні установки, цінності, особливості поведінки, норми, звичаї, традиції, а також групи та інститути, що розповсюджені у всіх культурах, відносять до універсалій – історично зумовленої системи понять осмислення світобудови, що зберігає найбільш загальні уявлення про світ і місце у ньому людини.

5. Важливою соціокультурною детермінантою життя є менталітет, який є системою певних установок, що формують думки і вчинки людей.

6. До числа головних факторів, що визначають менталітет народу (тобто своєрідність його психічного складу, світосприйняття, поведінки) відносять релігію і мову.

7. При з'ясуванні співвідношення особистості та культури важливе значення набувають категорії "культурна інтеграція", "культурна асиміляція", "акультурація" і "амальгамація", оскільки вони вказують на те, якою мірою та чи інша група або субкультура досягає визнання в суспільстві.

8. Виділяють три основних різновиди спрямованості процесу міжкультурної комунікації – етноцентризм, ксеноцентризм та культурний релятивізм.

9. Розглядаючи міжкультурну комунікацію, ми маємо справу із суб'єкт-суб'єктними відносинами представників різних культур, адже у комунікативному процесі відбувається не простий рух інформації, а активний обмін інформацією. Суть комунікативного процесу полягає не в простому взаємному інформуванні, а у спільному збагненні предмету. Тому в кожному комунікативному процесі реально поєднуються діяльність, спілкування і пізнання.

10. Важливим структурним компонентом особистості, що відіграє у її життєдіяльності організуючу, направляючу і регулятивну роль, виступають ціннісні орієнтації, що мають організуючий, регулюючий і спрямовуючий характер і містять в собі три важливі компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий.

11. Міжкультурне спілкування - це процес взаємного зв'язку і взаємодії представників різних культур, це специфічна суб'єкт-суб'єктна взаємодія, у якій відбувається обмін інформацією, досвідом, здібностями, уміннями і навичками носіїв різних типів культур. Можна виділити пряме міжкультурне спілкування (безпосередній контакт) і непряме, коли між партнерами існує просторово-часова дистанція.

12. Стійке відтворення певних дозвіллєвих занять, форм поведінки і сприйняття позначається терміном "культурний стереотип". Стереотипами є актуалізовані зразки моральних норм і упереджених уявлень, що існують у суспільній думці щодо характерних рис етнічних груп, представників партій, персонажів реклами й еталонів масової культури.

13. Виділяють три види культурних конфліктів: аномію, культурне запізнювання і панування чужої культури.

14. Ідентифікація – це процес і результат самоототожнення людини з іншою людиною (у нашому випадку – носієм іншої культури).

15. Маргінальність – особливий стан особистості або соціальної групи, що існує на межі двох різних культур. Поняття маргінальності фіксує відрив від цінностей і норм однієї культури при недостатньому рівні адаптації у системі цінностей і норм іншої.

16. Поняття "культурного шоку" пояснює стан фрустрації, розгубленості особистості або соціальної групи на початковому етапі перебування поза межами своєї культури. Моделями виходу із ситуації "культурного шоку" можуть бути геттоізація, асиміляція, часткова асиміляція або поєднанні культурного обміну.

17. Досвід міжкультурного розуміння складається з особистісних змін, пов'язаних із переходом індивіда з одних культурних рамок в інші, несхожих на те, до чого він звик у себе на батьківщині, а також з розвитку здатності до самоспостереження, пов'язаного із граничним самопізнанням.

18. Толерантність – це терпимість до іншого образу життя, поведінки, інших поглядів, звичок, вірувань тощо.

19. Емпатія розуміється як здатність поставити себе на місце іншої людини в контексті його культури, зрозуміти її почуття, бажання, ідеї і вчинки.

Семінар № 8. Міжкультурна комунікація

Цілі та завдання заняття: пояснення ролі цінностей і регулятивів як факторів соціальної взаємодії в суспільстві; визначення понять „комунікація” та „міжкультурна комунікація”; аналіз сутності „культурного шоку”, його причин та наслідків”; пояснення сутності толерантності і емпатії як специфічних рис комунікативних процесів.

Основні поняття та категорії теми: комунікація, міжкультурна комунікація, соціалізація, культурні універсалії, культурна інтеграція, культурна асиміляція, аккультурація, амальгамація, ентоцентризм, ксеноцентризм, культурний релятивізм, між культурне спілкування, ідентифікація, маргінальність, культурний шок, толерантність, рівні міжкультурного розуміння, емпатія.

План