єгипетську;
індійську;
вавилонську;
китайську;
“аполонівську” (греко-римську);
“магічну”(візантийсько-арабську);
“фаустівську” (західноєвропейську);
к
Освальд Шпенглер
ультуру майя.
Кожна з цих культур є унікальною, вони співіснують одна з іншою, залишаючись непроникливими одна для іншої. Але, за О. Шпенглером, будь-яка культура існує 1000 років, а потім вироджується в цивілізацію - “бездушний інтелект” або “масове суспільство” (за Ф. Ніцше). У своїй знаменитій книзі "Занепад Європи" (1919) він свідчіть про неодмінну майбутню руйнацію західної цивілізації.
________________________________________________________________________________
“Занепад Заходу... представляє не більше і не лише як проблему цивілізації... Цивілізація є сукупність вкрай зовнішніх і вкрай штучних станів, на які спроможні люди, що досягли останніх стадій розвитку. Цивілізація – це завершення. Вона наступає за культурою, як смерть за життям... як духовне старіння і кам’яне закам’яніле світове місто за пануванням землі і дитинством душі, що відобразилось, наприклад, у дорійському і готичних стилях. Вона – безповоротний кінець; до неї приходять з глибокою внутрішньою необхідністю всі культури”.
(О. Шпенглер “Занепад Європи”)
________________________________________________________________________________
Знаходячись під впливом ідей О. Шпенглера, А. Вебер також розглядає світову історію як низку всесвітньо-історичних культур, кожна з яких має 3 фази розвитку: молодість, зрілість та занепад. Проте, на відміну від О. Шпенглера, А. Вебер розглядав культуру і цивілізацію не як дві фази розвитку культурно-історичних цілісностей (культура – розвиток суспільства, цивілізація – його занепад), а як дві відносно самостійних аспекти кожної з них – духовний (релігія, філософія, мистецтво) та науково-технічний.
А.
Тойнбі,
виділяє шість основних типів
культур-цивілізацій, кожна з яких
проходить такі стадії розвитку, як
виникнення,
зростання, надлам, розпад і загибель.
Первісні, відокремлені цивілізації (єгипетська, андська).
Первісні, невідокремлені цивілізації (шумерська, мінойська, індська, майя).
Вторинні цивілізації (вавілонська, давньоіндійська, давньокитайська).
Т
Арнольд Тойнбі
ретинні, дочірні (православно-християнська, російська, західна, японська, арабо-мусульманська).Застиглі цивілізації (ескімоська, спартанська, османська, кочова).
Нерозвинені цивілізації (християнські дальньосхідна та дальньозахідна).
Механізм соціокультурного розвитку, з точки зору А. Тойнбі, є “викликом і відповіддю”, коли зовнішні або внутрішні фактори несприятливі до культурної системи, а її майбутнє залежить від спроможності їм протистояти.
Самуель Хантінгтон, американський політолог, геополітик поряд із західною цивілізацією, що об’єднує культуру Північної Америки та Західної Європи, виділяє ще вісім цивілізацій:
1) Слов’яно-православну;
2) Буддистську;
3) Японську;
4) Ісламську;
5) Індуїстську;
6) Латино-американську;
7) Африканську;
8) Синську.
На думку С. Хантінгтона, світовий порядок у ХХІ столітті визначатиметься саме взаємодією різних культур, границі яких проходять по ареалах розповсюдження мов та певних стилів життя, "моделей культурних характеристик і феноменів" (Ф. Бродель).
________________________________________________________________________________
“ Чи є для сучасної епохи більш високий рівень відповідності часу необхідною передумовою для більш високого рівня цивілізованості? Або рівень цивілізованості змінюється, головним чином, у межах історії окремих цивілізацій. Ці питання є ще одним проявом спору про лінійний або циклічний характер історії. Звичайно, що модернізація і моральний розвиток людини, засновані на більш високому рівні освіти, інформованості, розуміння людського суспільства та його природного оточення призводять до постійного руху до більш високих ступенів Цивілізації. Або ж рівні Цивілізації можуть просто відбивати фази еволюції цивілізації. Коли вперше з’являються цивілізації, то їх народи, за звичай, енергійні, динамічні, жорстокі, мобільні та схильні до експансії. Вони відносно не-цивілізовані. На шляху своєї еволюції цивілізація вдосконалює навички і технічні засоби, що робить її більш цивілізованою. Із зменшенням конкуренції серед складових виникає універсальна держава, цивілізація набуває свого найвищого рівня розвитку, свого "золотого століття", що супроводжується розквітом моралі, мистецтва, літератури, філософії, технології та максимуму військових, економічних і політичних можливостей. Коли вона починає занепадати, рівень цивілізованості також знижується, доки не зникає під стрімким натиском іншої цивілізації з більш низьким рівнем цивілізованості”.
(С. Хантінгтон “Зіткнення цивілізацій”)
________________________________________________________________________________