1.2.3. Нехтування віковими, регіональними, соціальними особливостями та інтересами груп під час визначення цілей і здійснення кроків щодо європейської інтеграції в освіті

Можна досить легко уявити собі, чому для молодого покоління українців європейський вибір України має виглядати більш привабливим, ніж ізоляція у рамках союзу з Росією і Білорусією. Але для громадян літнього віку переваги європейської інтеграції вже не такі очевидні. У західних регіонах України європейська інтеграція має всім відомі історичні корені. Щоб обґрунтувати невідкладність європейської інтеграції для східних регіонів, треба проводити культурологічні та історичні дослідження, працювати з громадською думкою. З будь-якого погляду необхідною є більш продумана політика, яка б ґрунтувалася на критичному мисленні щодо європейської інтеграції України і враховувала б інтереси українських регіонів, різних вікових груп і суспільних верств. Відсутність такої прийнятної для всіх державної політики робить поки що неможливою конструктивну роботу з питань європейської інтеграції в освіті.

1.2.4. Неефективне використання ресурсів технічної допомоги і західного досвіду

Останнім часом міжнародна технічна допомога почала приділяти більше уваги змінам у державній освітній політиці України. До цього часу проекти донорської допомоги в освіті переважно торкалися лише навчальних програм, курсів, обміну студентів, що не приводило до системних змін у самому секторі. Але саме зміни в освітній політиці сьогодні є вкрай необхідними для розв’язання проблем, що постають перед Україною на шляху економічних реформ. Відновлення переговорів між урядом України і міжнародними організаціями щодо технічної допомоги у виробленні освітньої політики є безумовно позитивним кроком. З огляду на це учасниками проекту було висловлено низку пропозицій щодо необхідності врахувати досвід роботи міжнародних організацій технічної допомоги, які працюють в Україні з іншими секторами.

Можна визначити такі способи використання міжнародної технічної допомоги у сфері державної політики: 1) у рамках проектів міжнародної технічної допомоги поза урядом створюють групи радників, які не є інституційно спроможними в самому уряді, а лише задовольняються підготовкою аналітичних записок західними експертами, які уряд не може використати; 2) у разі, якщо ресурси донорів спрямовують для підтримки українських неурядових організацій та експертів, це призводить до посилення опозиції, оскільки легше критикувати уряд, який ухвалює непопулярні рішення, ніж допомагати йому у здійсненні реформ; 3) навчання уряду, організоване донорськими організаціями, зазвичай, не розглядають у комплексі зі змінами існуючих посадових обов’язків і визначенням нових завдань для уряду у зв’язку з адміністративною та економічною реформами, реформуванням секторів.

Використовуючи допомогу міжнародних організацій у розробці та здійсненні освітньої політики, Міністерство освіти і науки повинно, на думку учасників проекту, шукати інші, більш ефективні способи використання ресурсів технічної допомоги, уникати старих помилок, враховувати вже набутий досвід, послуговуватися кращими взірцями.