Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку

план

1. Основні види фінансових послуг на фондовому ринку.

2. Сутність, функції та види цінних паперів.

3. Емісійна діяльність на фондовому ринку.

4. Особливості формування ринку акцій та корпоративних облігацій.

5. Фактори формування ринку державних цінних паперів.

6. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів.

7. Лістинг цінних паперів.

8. Біржові операції з цінними паперами, особливості біржового обігу цінних паперів.

9. Технологія торгівлі цінними паперами.

10. Техніка проведення аукціонів. Види аукціонів.

11. Фондові індекси. Індекси українського фондового ринку.

1. Основні види фінансових послуг на фондовому ринку.

Однією з характерних особливостей розвитку ринкової економіки є становлення фондового ринку, який передбачає випуск та обіг цінних паперів. За останній час в Україні виникла система нормативних актів, які регулюють порядок випуску, обігу, реєстрації цінних паперів. Появлення такого об’єкта права власності, як цінні папери, дає можливість залучення значних коштів і майна фізичних та юридичних осіб в економіку України.

Одним з найпомітніших явищ, характерних для економіки України 90-х років XX ст., стало проведення масової приватизації підприємств та, відповідно, стрімке формування масштабного ринку акцій.

Успішне функціонування економіки у сучасних умовах неможливе без розвинутого та стійкого фондового ринку.

Стан ринку цінних паперів (РЦП)— це індикатор лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ. Становлення цього ринку в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаються незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.

Основними фінансовими послугами (операціями) на фондовому ринку є:

• випуск (емісія), розміщення, конвертація (обмін) та купівля-продаж цінних паперів;

• нарахування і виплата дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями;

• зберігання та довірче управління цінними паперами;

• реєстрація випущених цінних паперів;

• розрахунково-клірингові операції з цінними паперами;

• визначення ринкової вартості цінних паперів на основі співвідношення попиту і пропозиції на них;

• посередництво – сприяння встановленню контактів та укладанню угод між покупцями і продавцями на ринку цінних паперів (дилери, брокери, андеррайтери,

• комерційні банки, інститути спільного інвестування), у т.ч. формування і управління портфелями цінних паперів;

• інформаційно-консалтингові послуги.

2.Сутність, функції та види цінних паперів.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в одній формі.

Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До айових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати; в) сертифікати ФОН;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні ертифікати; в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в процесі ринкової взаємодії певні функції. До основних функцій, що виконуються цінними паперами, можна віднести:

Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Це - акції, банківські депозити, казначейські зобов'язання держави, облігації підприємств і внутрішньої державної позики та інші. Суть цієї функції полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою покращення фінансового стану приймається рішення про випуск того чи іншого цінного паперу. Таким чином, за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності /протягом 6-ти місяців/. Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною. Адже, якщо організація, яка здійснює випуск цінних паперів, зокрема акцій, протягом 6-ти місяців не підпише 60 відсотків від загального випуску, останні визнаються недійсними.

Управлінську. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, виконують цю функцію. До числа тих з них, яким властива ця функція, відносяться акції, пайові свідоцтва, сертифікати з часткою, інвестиційні сертифікати та ін.

В контексті ринку цінних паперів управлінська функція означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного паперу і можливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випадках мова йде про реалізацію права на участь у загальних зборах акціонерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висуванні кандидатур до складу виборчих керівних органів емітента /правління, спостережну раду/; па отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового стану емітента; на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації.

Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами, частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всі цінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на зазначеному ринку, є борговими. До категорії боргових документів відносяться такі грошові документи, які свідчать про наявність між організацією-емітентом та власником цінного паперу кредиторсько-дебиторських відносин. Іншими словами, емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою "запозичення грошей" чи "отримання кредиту" у власника цінного паперу. В свою чергу власник такого цінного паперу надає "позику", тобто дає її "в борг" емітенту шляхом оплати вартості боргового цінного паперу.

При цьому треба усвідомлювати, що при придбанні боргових документів їх власник набуває статусу кредитора емітента, а не власника майна емітента. В свою чергу власник цінних паперів / що підтверджують участь чи членство/ набуває статусу співвласника майна емітента, а не кредитора. При кредиторсько-дебиторських відносинах право на участь в управлінні справами емітента не надається.

До боргових цінних паперів відносяться різноманітні види облігацій, свідоцтва про заборгованість, векселі, комерційні папери та деякі інші документи.

В загальному розумінні грошові документи, які знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, відносяться або до категорії документів, що підтверджують участь /членство/, або документів, що засвідчують встановлення кредиторсько-дебиторських відносин. Тому, коли йде мова про ринок цінних паперів, то мається на увазі ринок, на якому знаходяться в обігу акції та облігації.

Розрахункову. Цінні папери, які функціонують на ринку, можуть виконувати в процесі загально-ринкової взаємодії ще одну дуже важливу функцію - вони можуть виступати засобом розрахунку/платежу/. Іншими словами, цінні папери можуть виконувати одну із функцій грошей, тобто цінними паперами можливо сплачувати вартість робіт, послуг або товарів.

Виконання цінними паперами грошової функції є можливим тому, що ці папери також мають вартість. При використанні цінних паперів у якості платежу для учасників угоди створюється можливість співвідносити вартості: продавець співвідносить вартість товару, робіт чи послуг з вартістю цінних паперів; покупець - навпаки.

У багатьох випадках цінні папери можуть використовуватися і як засіб платежу на ринку цінних паперів. Наприклад, вартість акцій може оплачуватися іншими акціями, облігаціями або борговими цінними паперами.

Забезпечувальну. В процесі загально-ринкової взаємодії, а також на ринку цінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань. У ряді випадків при виконанні певних зобов'язань існує ймовірність чи ризик того, що вони можуть бути не виконані. З метою зменшення такого ризику боржник /покупець/ може передавати свої цінні папери кредитору/продавцю/ під заставу в якості гарантії того, що у випадку невиконання ним своїх зобов'язань відповідні збитки кредитора /продавця/ будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів. Таким чином, принцип забезпечення в даному випадку означає, що цінні папери чи права на них передаються кредитору "на всяк випадок", тобто на випадок невиконання боржником /покупцем/ своїх зобов'язань. Якщо такого не трапляється, то цінні папери або права на них повертаються покупцеві.

Використання цінних паперів як засобу забезпечення залежить від величини ризику того, що певні зобов'язання можуть бути невиконаними. Чим менший ризик, тим меншою є необхідність використовувати цінні папери в даній якості. Якщо ризик невиконання зобов'язань є незначним або його взагалі не існує, то в таких випадках цінні папери, як правило, не використовуються в ролі засобу забезпечення.

Перерозподільчу. Ця функція є в якійсь мірі уніфікованою і починає виконуватись відразу після надходження цінних паперів на їх вторинний ринок в позабіржовий і біржовий обіг. Вона полягає в тому, що на вторинному ринку відбувається своєрідний перерозподіл капіталу між різними галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції чи інші цінні папери яких користуються найбільшим попитом /металургійна, хімічна промисловість та інші/. Пізніше цінні папери з метою залучення коштів перепродаються, забезпечуючи "переливання" грошових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу. При чому ефективніше ця функція повинна проявлятись на позабіржовому ринку / для державних цінних паперів - на біржовому/.

Перелік вище приведених функцій, що виконуються цінними паперами під час ринкової взаємодії, не є остаточним. З розвитком ринку цінних паперів з'являтимуться й інші функції, які підкреслюватимуть ще раз характерні тенденції розвитку тих чи інших ринків.

Необхідно наголосити, що на виконання цінними паперами цих функцій можуть впливати різні фактори, які можна розділити на дві групи - вартісні і цінові.

Цінні папери виконують ще низку функцій у системі суспільного відтворення.

По-перше, вони є його регулятором. Відбиваючи чинність закону вартості і динаміки норми прибутку в різних галузях виробництва, цінні папери забезпечують приплив капіталу в одні галузі і відплив капіталу з інших. Цінні папери надійних, перспективних, дохідних галузей, як правило, мають попит, чого не можна сказати про цінні папери нерентабельних галузей. По-друге, цінні папери є знаряддям мобілізації коштів інвесторів. У розвинених промислових країнах в умовах рівноважної економіки значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів.

Цінні папери виконують також яскраво виражену інформаційну функцію: свідчать про стан економіки. На ринку цінних паперів, перш за все на фондових біржах, формуються курси цінних паперів. Ці курси — барометр будь-яких змін в економічному та політичному житті країни.

Стабільне зниження біржових курсів тих або інших цінних паперів, а також просто масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної кон'юнктури. I навпаки, стабільні курси або їхнє підвищення, як правило, свідчать про нормальний економічний стан країни. Через цінні папери реалізується також можливість контролю над економікою й економічними процесами як у межах макро-, так і мікроекономіки. Цінні папери є сполучною ланкою між суспільними, політичними, державними інститутами (надбудовою), з одного боку, і сукупністю економічних відносин і зв'язків у суспільстві (базисом), з другого. Наприклад, суспільно значимі явища і події в надбудові впливають на курси цінних паперів (у першу чергу — біржові), а ті вже, у свою чергу, — на функціонування економіки.

Цінні папери є гнучким інструментом інвестування вільних коштів юридичних та фізичних осіб. Розміщення цінних паперів — ефективний спосіб мобілізації ресурсів для розвитку виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Цінні папери активно беруть участь в обслуговуванні товарного та грошового обігу.

За допомогою цінних паперів здійснюється переміщення капіталу інвесторів до виробників, визначення ефективності використання фінансових активів в окремих секторах економіки, переміщення капіталу з однієї галузі в іншу.

Конкретна ефективність і роль цінних паперів в економіці України залежить від забезпечення досягнення таких цілей:

1. Акумуляції заощаджень і тимчасово вільного капіталу населення та підприємств.

2. Концентрації коштів і створення умов для формування капіталу для вирішення складних економічних завдань.

3. Оздоровлення фінансової системи держави через збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті і національному доході та створення на цій основі необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку в результаті створення механізму інвестування.

5. Оптимізації галузевої, виробничої, регіональної структури за допомогою міграції капіталу; переливу капіталу у високорентабельні регіони та галузі; вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6. Балансу попиту і пропозиції капіталу.

7. Сприяння приватизації, формуванню інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, інституційних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Сприяння виникненню господарських інститутів, які відповідають новим економічним відносинам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів громадян і підприємств.

11. Створення конкуренції банківському кредиту.

12. Поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвитку товарообігу.

13. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення венчурних фірм.

14. Сприяння підвищенню ефективності управління підприємством.

15. Сприяння розвитку самоуправління за допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, участь у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.