Узинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

Проект на тему:

«Пальчиковий театр».

Роботу виконала

учениця 9 класу

Узинської ЗОШ І-ІІІ ст.№2

Київської обл.

Білоцерківського р-ну

Мусієць Анна

керівник Богатир Н.П.

2013 р.

1.Організаційно- підготовчий етап

Зміст

1. Організаційно - підготовчий етап 1.1. Історична довідка 1.2. Обгрунтування теми обраного проекту 1.3. Обгрунтування вибору об’єкту проектування 1.4. Моделі –аналоги та їх аналіз 2.Конструкторський етап 2.1. Ескіз моделі-пропозиції, опис та зразок 2.2. Креслення основи ляльок 2.3. Специфікація деталей крою 2.4. Специфікація матеріалів для виготовлення моделі-пропозиції 3.Технологічний етап 3.1. Вибір методів технологічної обробки вузлів і виробу вцілому. 3.2. Розкрій виробів 3.3. Технологічна карта виготовлення пальчикового театру 4.Економічне обґрунтування виробу Висновки Бібліографія Додатки

I Організаційно-підготовчий етап.

1.1. Історична довідка

Ляльковий театр — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть

варіюватися за розмірами і формами, напр., бути об'ємними або пласкими),

що рухаються за допомогою акторів. Основною ідеєю лялькового театру, в

незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок

створити виставу, що може бути розвагою (майже завжди), культурною

подією з дидактичним, інформаційним або ішим акцентом. За допомогою

ляльок актори лялькового театру (називаються лялькарі) здатні створити

яскраві о́брази, передати характерні риси людського характеру або форми

поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок (а подекуди і без слів, а лише

грою) повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести.

Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичай, існує голосовий супровід —

це найчастіше «озвучування» ляльок (їхні ролі, які, знову ж таки, найчастіше

читають лялькарі, подекуди багато осіб або одна особа), також у ляльковій

виставі може бути оповідання (роль оповідача), що може бути як на виду

глядачів, так і поза їх очима. Дуже часто, особливо в національних лялькових

театрах, вистави відбуваються під акомпанемент музичних інструментів, з

використанням інших видів традиційного мистецтва тощо.

Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів

ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню

специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все

казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок,

сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями.

Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи.

Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових

осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим

більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими

особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр

використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання

високих моральних якостей та позитивних рис характеру.

Розрізняють ляльки: маріонетки (ляльки на нитках), так звані верхові

ляльки (рукавичкові), тростинові ляльки, механічні та інші. Іноді ляльок

заміняє умовний предмет (кубик, кулька, паличка та інш.), метафорично який

зображає жива істота. Ляльки бувають розміром і від кількох сантиметрів до

подвійного людського зросту. Різниця форм й правничого характеру

уявлень обумовлюється найчастіше національною традицією, специфікою

постановчо-драматургічних завдань, взаємозв'язком з іншими видами

мистецтва (графікою, народною іграшкою, скульптурою, театром масок,

кіно).