Тема 13. Фінансовий ринок

13.1. Складові елементи і грошові потоки фінансового ринку

13.2. Валютний ринок і валютні операції

13.3. Кредитна система як основа ринку грошей

13.4. Ринок цінних паперів

Основні терміни та поняття: фінансовий ринок, ринок грошей і капіталів, кредитний ринок, ринок цінних паперів, грошові потоки, фондова біржа, фінансові посередники, валюта, валютний ринок, комерційний кредит, банківський кредит, ринок позикового капіталу, облігації, акції, казначейський вексель, депозит, сертифікат, інвестиційний сертифікат, інвестор, фінансовий посередник.

13.1. Складові елементи і грошові потоки фінансового ринку

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він виступає структурою, яка забезпечує передусім для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність починається з формування ресурсів.

Фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні функції, як в ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Роль фінансового ринку відносно двох інших суб'єктів фінансових відносин - держави і фізичних осіб - щось інше. Держава використовує фінансовий ринок в основному для формування своїх доходів на позиковій основі, хоч певною мірою бере участь і в формуванні його ресурсного потенціалу. Тобто його місце в ролі покупця фінансових ресурсів значно вагоміше ніж в ролі продавця. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, чим їх отримують позик, хоч споживчий кредит в сучасних умовах також досить поширений.

Торгівля фінансовими ресурсами може здійснюватися в різних формах і різними методами, які визначає багатогранність і різноманітність фінансового ринку. Його структуризація проводиться за двома основними ознаками: формою ресурсів і організацією торгівлі ними.

За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок розділяється на ринок грошей і ринок капіталів (фондовий). Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їх ціною - проценти за користування кредитом. Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, які відображають права власності, і довгострокових боргових зобов'язань. Включення довгострокових зобов'язань до ринку капіталів пояснюється якраз тривалим терміном використання ресурсів, що в певній мірі наближає їх за умовами кругообороту до власного капіталу. Ціною ресурсів на фондовому ринку є дивіденди і курсові різниці, а також проценти по довгострокових позиках.

У залежності від форми організації торгівлі фінансовий ринок розділяється на кредитний і ринок цінних паперів. Кредитний відображає ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі висновку кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском і оборотом цінних паперів.

Грошові потоки, які відображають функціонування фінансового ринку, характеризуються досить складними схемами руху фінансових ресурсів. На кредитному ринку центром концентрації і координації руху грошових потоків виступає комерційний банк. На ринку цінних паперів центром торгівлі ними, і відповідно ключовим суб'єктом цього ринку, виступає фондова біржа.

Грошові потоки комерційного банку, який є центром концентрації і основним суб'єктом управління позиковим фондом, включають три групи фінансових відносин: формування і використання позикового фонду, здійснення розрахунків, взаємовідносини з ринком цінних паперів.

Взаємовідносини в сфері грошового ринку і, відповідно, грошові потоки мають двосторонній характер. Вхідні потоки банків відображають процес формування позикового фонду, погашення заборгованості з виданих кредитів і сплату процентів за користування ними. Початкові потоки характеризують видачу позик, повернення залучених банком коштів і сплату процентів за їх використання. Грошові потоки комерційних банків, які відображають розрахунково-касове обслуговування клієнтів, характеризують переміщення фінансових ресурсів між окремими суб'єктами і не відносяться до потоків кредитного ринку. Крім взаємовідносин з клієнтами, у комерційного банку виділяються внутрішні грошові потоки фінансового ринку. Це залучення ресурсів на ринку цінних паперів і інвестування коштів в цінні папери інших емітентів.

Таким чином, комерційний банк виступає в ролі фінансового посередника. Однак це зовсім не означає, що він виконує пасивні функції перерозподілу ресурсів на умовах поворотності. Як фінансовий інститут він виступає комерційною структурою, метою діяльності якої є отримання прибутку. Звідси основні задачі його діяльності - збереження і примноження свого кредитного потенціалу і забезпечення ефективного його використання.

Ключовими суб'єктами ринку цінних паперів виступають емітенти, які випускають цінні папери, і інвестори, які їх купують. Грошові потоки по залученню ресурсів спрямовані у бік емітента. Вони можуть бути прямими - від інвестора до емітента - і опосередкованими - через фондову біржу і інших фінансових посередників (інвестиційні компанії і фонди, довірчі товариства і ін.). Фінансові посередники також можуть мати прямі взаємовідносини з емітентом, а можуть працювати і через фондову біржу.

Фондова біржа, виступаючи центром торгівлі цінними паперами, координує рушення грошових потоків на цьому ринку. Разом з тим ефективність використання фінансових ресурсів забезпечується не через систему комерційного розрахунку (на відміну від банків, біржа не має ні власних ресурсів, ні ресурсів, якими вона може розпоряджатися), а через індикативну функцію - котирування акцій і інших цінних паперів на ринку.